У Вінниці засудили "чорного археолога". Але не за розкопки

Замостянський районний суд м. Вінниці засудив 40-річного вінничанина до двох років позбавлення волі за заборонене хобі – колекціонування зброї.

У жовтні минулого року у приватному будинку чоловіка працівники міліції виявили та вилучили арсенал зброї часів Великої Вітчизняної війни, повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу УМВС у Вінницькій області.

Працюючи автослюсарем на одній з вінницьких СТО, у вільний від роботи час чоловік займався пошуками зброї часів Другої світової.

У його домогосподарстві працівники міліції виявили та вилучили чотири гвинтівки, три пістолети, три обрізи, один револьвер, 24 мінометні снаряди, 119 артилерійських снарядів, 514 патронів різного калібру до різних типів зброї, 720 набоїв до стрілецької зброї та різні вибухові суміші.

 Колекція засудженого вінничанина. Фото УМВС

Затриманий виправдовувався тим, що зброя – це його захоплення з дитинства, і він її колекціонує. Крім того, у нього є багато друзів – "чорних копачів" з різних куточків країни, які займаються пошуком раритетної зброї та вибухівки часів Другої світової війни. Він із ними спілкується по Інтернету та обмінюється знахідками.

У більшості випадків затриманий свої знахідки викопував з-під землі або витягав з річки Південний Буг. Для цього йому стали у нагоді металошукач та магніти.

Знахідки чоловік в домашніх умовах розбирав, робив їх небоєздатними та безпечними для оточуючих і збував на ринку у Києві іншим колекціонерам зброї.

Стосовно затриманого працівникми міліції була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України – "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами".

Враховуючи те, що підсудний "раніше не мав проблем з законом, щиро розкаявся у вчиненому та має на утриманні двох малолітніх дітей", суд призначив йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі з іспитовим строком один рік.

Як відомо, у квітні 2011 року чорні археологи хотіли продати відкопаний архів УПА за 500 тисяч гривень.

У травні повідомлялося, що кримська міліція відмовляється порушувати справи проти чорних археологів.

Більше про діяльність "чорних археологів" в Україні і світі читайте на "Історичній Правді".

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.