У Вінниці засудили "чорного археолога". Але не за розкопки

Замостянський районний суд м. Вінниці засудив 40-річного вінничанина до двох років позбавлення волі за заборонене хобі – колекціонування зброї.

У жовтні минулого року у приватному будинку чоловіка працівники міліції виявили та вилучили арсенал зброї часів Великої Вітчизняної війни, повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу УМВС у Вінницькій області.

Працюючи автослюсарем на одній з вінницьких СТО, у вільний від роботи час чоловік займався пошуками зброї часів Другої світової.

У його домогосподарстві працівники міліції виявили та вилучили чотири гвинтівки, три пістолети, три обрізи, один револьвер, 24 мінометні снаряди, 119 артилерійських снарядів, 514 патронів різного калібру до різних типів зброї, 720 набоїв до стрілецької зброї та різні вибухові суміші.

 Колекція засудженого вінничанина. Фото УМВС

Затриманий виправдовувався тим, що зброя – це його захоплення з дитинства, і він її колекціонує. Крім того, у нього є багато друзів – "чорних копачів" з різних куточків країни, які займаються пошуком раритетної зброї та вибухівки часів Другої світової війни. Він із ними спілкується по Інтернету та обмінюється знахідками.

У більшості випадків затриманий свої знахідки викопував з-під землі або витягав з річки Південний Буг. Для цього йому стали у нагоді металошукач та магніти.

Знахідки чоловік в домашніх умовах розбирав, робив їх небоєздатними та безпечними для оточуючих і збував на ринку у Києві іншим колекціонерам зброї.

Стосовно затриманого працівникми міліції була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України – "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами".

Враховуючи те, що підсудний "раніше не мав проблем з законом, щиро розкаявся у вчиненому та має на утриманні двох малолітніх дітей", суд призначив йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі з іспитовим строком один рік.

Як відомо, у квітні 2011 року чорні археологи хотіли продати відкопаний архів УПА за 500 тисяч гривень.

У травні повідомлялося, що кримська міліція відмовляється порушувати справи проти чорних археологів.

Більше про діяльність "чорних археологів" в Україні і світі читайте на "Історичній Правді".

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.