УКРАЇНСЬКІ РАКЕТНИКИ НЕ ЗБИВАЛИ РОСІЙСЬКИЙ ЛІТАК - АПЕЛЯЦІЯ

Вищий господарський суд України (ВГСУ) відмовив авіакомпанії "Сибір" у задоволенні її касаційної скарги на рішення Київського апеляційного госпсуду і Госпсуду Києва у справі про відшкодування збитку в розмірі $15,5 млн у зв'язку з катастрофою літака Ту-154 в 2001 році.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Катастрофа пасажирського літака Ту-154 авіакомпанії "Сибір" над Чорним морем сталася 4 жовтня 2001 року. В результаті катастрофи загинули 78 осіб: 66 пасажирів (більшість - громадяни Ізраїлю) і 12 членів екіпажу.

Юридично Україну не визнали винною в події, проте український МЗС перерахував родичам загиблих $7,8 мільйона. Україна виплатила сім'ям загиблих ex gratia по $200 000 на кожного загиблого.

У 2004 році авіакомпанія "Сибір" подала до Госпсуду Києва позов до Міноборони України та Держказначейству про відшкодування збитку, понесеного у зв'язку з катастрофою літака Ту-154, який належав авіакомпанії.

Разом із тим, згідно проведеної в 2008-2010 рр. з ініціативи Міноборони експертизі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (НДІСЕ), літак Ту-154 не міг бути збитий українською зенітною ракетою в 2001 році.

Представники позивача зазначали, що всі експерти, які входили до складу експертної комісії КНДІСЕ, не мали досвіду розслідування авіакатастроф, троє з них взагалі не є судовими експертами, а є співробітниками Харківського авіаційного університету (спеціалістами з ракетних комплексів С-200 - ІП), що знаходиться в прямому підпорядкуванні Міноборони.

Позивач вимагав залучити до розгляду справи в якості третьої особи фахівців Міждержавного авіаційного коміетут (МАК), які проводили розслідування і встановили факт враження ракетою, заявляв ряд клопотань про витребування важливих даних з Генеральної прокуратури, Міноборони, органів РФ, наукових інститутів, підприємств з виробництва авіаційних суден і вказаної у справі ракети і т.д.

Всі вимоги остаточно були відхилені судом у вересні 2011 року, після чого "Сибір" оскаржила його рішення в апеляційному суді, проте і він у травні цього року відмовив російської авіакомпанії, після чого вона подала касаційну скарг до ВГСУ.

Комісія МАК дійшла висновку, що лайнер над Чорним морем збила ракета, запущена українськими військовими, які проводили у той день навчання у Криму: експерти МАК стверджували, що українські військові переплутали пасажирський літак із навчальною ціллю.

У жовтні 2004 року Генеральна прокуратура України закрила раніше порушену кримінальну справу у зв`язку з відсутністю у діях урядовців Міноборони складу злочину. Слідство не змогло встановити причину катастрофи.

Тоді ж авіакомпанія "Сибір" подала позов до Господарського суду Києва проти Міноборони та Держказначейства України, в якому вимагала стягнути з них $15,32 млн.

Позовні вимоги авіакомпанії "Сибір" базуються на результатах розслідування, яке МАК завершив у 2004 році. Відповідно до висновків МАК, літак Ту-154 було збито "бойовою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного комплексу С-200В", яка підлетіла до літака "зверху, ззаду і зліва".

"Спрацювання вибухового пристрою сталося о 9.45 (за світовим координованим часом (UTC)) на висоті 15 м над корпусом літака", – зазначається у документі.

За наслідками математичного моделювання, проведеного на підставі трьох точок траєкторії польоту ракети, визначених за розташованим у місті Геленджик (Краснодарський край, Росія) радіолокатором, МАК встановив, що ракета була запущена з району Феодосії (Крим).

Газета пише, що на проведенні додаткової експертизи в КНДІСЕ наполягли представники Міноборони, які заперечували, що лайнер було збито саме українською ракетою.

Дослідження КНДІСЕ розпочалося в 2008 році і завершилося в травні 2010 року. До комісії увійшли шість фахівців КНДІСЕ і троє співробітників Харківського інституту повітряних сил ім. Кожедуба. Вони вивчили умови, за яких, згідно з висновком МАК, літак Ту-154 міг бути уражений ракетою.

Комісія дійшла висновку, що під час підриву бойової частини ракети відстань до літака мала становили 780 м. У такому разі у літак потрапило б "до трьох уражаючих елементів". "Знищення літака за таких умов є практично неможливим", – стверджується у висновках КНДІСЕ.

У звіті, серед іншого, також сказано, що мішень "Рейс" за три хвилини до катастрофи Ту-154 була знищена вогнем іншого зенітно-ракетного комплексу – С-300 ПС, розташованого за 11 км від С-200В.

О 9.42 за UTC (о 12.42 за київським часом) було припинено випромінювання і апаратури радіолокації С-200В, що також виключає можливість потрапляння у літак української зенітної ракети.

Заперечуючи ураження літака українською зенітною ракетою, експерти КНДІСЕ не вказують інших можливих причин катастрофи Ту-154.

Відповідаючи під час судових слухань на питання представника позивача – партнера правової групи "Павленко і Побережнюк" Олександри Павленко, експерти не виключили, що джерело ураження літака могло знаходитися як зовні, так і всередині лайнера, зокрема бути вибуховим пристроєм, розміщеним "між стелею внутрішньої частини літака" і його зовнішньою оболонкою.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.