Помер соратник Шухевича, ветеран "Нахтіґалю" й УПА Мирослав Кальба

21 січня 2013 року в Детройті (США) на 97-му році життя помер учасник боротьби в українському легіоні "Нахтіґаль" та в рядах УПА - Мирослав Кальба.

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

16-річним Мирослав Кальба вступив до юнацької сітки ОУН. Як учасник польсько-німецької війни потрапив у німецький полон, де перебував до січня 1941 року.

Після звільнення, проводив військовий вишкіл молоді у м. Люблін (Польща). Згодом – він четар українського легіону "Нахтіґаль". У 1943 році на Жовківщині (Львівщина) організував і вишколював сотню УПА.

У 1944 році за розпорядженням командування УПА емігрував до Німеччини через хворобу, а у 1949 році емігрував до США, де проживав у м. Детройті.

Активний громадський діяч, провідний член українських організацій Визвольного фронту. Успішне навчання у Бережанській гімназії в молоді роки, великий досвід військовика й історика, бажання активно висвітлювати історію Другої світової війни спонукали Мирослава Кальбу взятися за перо.

Обкладинка з однієї з книг

Він автор шести книг і численних статей, в яких – документальні матеріали, історичні факти: "У лавах дружинників. Спогади", "Нахтіґаль" (Курінь Дружин українських націоналістів) – у світі фактів і документів", "Дружини українських націоналістів" у 1941-1943 рр.", "Нахтіґаль, український батальйон 1941 р.", "Ми присягали Україні" та "ДУН у розбудові УПА".

У книзі "ДУН у розбудові УПА" автор широко репрезентує портрет Романа Шухевича, як провідника, командира УПА, з яким йому довелося спілкуватися на протязі двох років.

Починаючи із 1990 року, Кальба багато разів приїжджав на свою батьківщину (народився у с. Мозолівка Підгаєцького району Тернопільської області). У Тернополі читав лекції на історичному факультеті Тернопільського Національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Тернопільському Національному економічному університеті, а також Українській національній гвардії.

Учасник багатьох конференцій та імпрез  з нагоди урочистих історичних дат (в тому числі й ювілеїв УПА) в Україні та закордоном.

Історична Правда висловлює співчуття рідним і близьким ветерана. 

Батальйон "Нахтіґаль" (німецькою "соловейко") разом із батальйоном "Роланд" було створено в лютому 1941 року як українські легіони в німецькому Вермахті для участі у війні з СРСР. За різними даними, до "Нахтіґалю" входило від 330 до 400 членів Організації українських націоналістів під командуванням Романа Шухевича.

Влітку 1941-го батальйон брав участь у військових діях проти Червоної армії на території Української РСР. За його підтримки було проголошено акт відновлення української державності 30 липня 1941 року у Львові.

Після проголошення незалежної України нацисти заарештували причетних до політичного акту Степана Бандеру і Ярослава Стецька, що спричинило заворушення в батальйоні. У серпні 1941-го обидва підрозділи було відкликано з фронту і розформовано. Більшість бійців згодом перейшли в УПА.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.