Спецпроект

"ТЕРОРУ НЕ ЦУРАЛИСЯ Й ПОЛЯКИ" - ЕКС-ПРЕЗИДЕНТ ПОЛЬЩІ

Екс-президент Польщі Александр Квасневський вважає, що полякам та українцям в історичній політиці варто використовувати досвід німецько-французького діалогу, коли обидві сторони мають різні інтерпретації тих самих фактів.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Екс-президент Польщі з розумінням ставиться до того, як українці оцінюють своє історичне минуле. Він cказав, що "віссю польсько-українських відносин не можуть бути трагічні сторінки минулого двох сусідніх народів".

"Я, наприклад, вважаю, що скільки б ми не старалися, та сприйняття Бандери в Польщі і в Україні буде різне, - зазначив Квасневський. - Для нас це терорист, злочинець і український націоналіст, а для українців, особливо в Західній Україні, — це борець за незалежність України, який використовує тогочасну політичну кон’юнктуру, а водночас він застосовує методи терору, яких не цуралися й польські герої, до яких ми ставимося як до світлих постатей нашої історії".

За словами президента, полякам та українцям в історичній політиці варто використовувати досвід німецько-французького чи німецько-польського діалогу: "У такому діалозі є місце на правду, факти та, водночас, і на різні інтерпретації подій минулого".

Всі матеріали ІП за темою "Бандера"

Квасневський відповів на запитання польської журналістки про те, чи поляки мають кращу пам’ять про трагічне минуле, ніж українці.

"Тут не йдеться про пам’ять, я маю на увазі вразливість. Ідеться, так би мовити, про шкіру. У цьому випадку ми маємо делікатнішу шкіру, ніж вони, тому що їхню [українців] шкіру дубасили протягом десятків років", — сказав польський діяч.

Як відомо, цього року в Польщі широко обговорюється тема польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни і після неї - зокрема, у зв’язку із 70-ми роковинами трагічних подій на Волині.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали ці події без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

Нагадаємо, греко- та римо-католики готують спільну заяву з приводу 70-річчя подій на Волині.

Читайте також інші матеріали ІП на тему "Волинська трагедія"

"Сарана з Росії" і розстріли. Як оббирали київських "олігархів"

Як і сьогодні, пересічні люди 100 років тому вірили у ледь не чарівну силу керівних посад в країні. Промовистим прикладом, який яскраво характеризує віру у силу ухвалених постанов, стала ситуація з бензином. Коли навесні 1919-го виникла катастрофічна його нестача, то Раднарком УСРР ухвалив цілком логічне рішення про припинення з 21 березня "видачі бензину та інших сумішей, необхідних для броньовиків і авіації".

Понівечені долі: репресії проти рятівників євреїв у СРСР

Одні з найбільш шанованих та визнаних у світі українців – Праведники народів Світу. На жаль, щодо деяких з них радянська влада проводила політику репресій. Про трагічні долі Праведників у СРСР.

Розстріляний «Кармелюк». Історія Степана Шагайди

«Батько сполотнів, побілів мов стіна. Поки робили обшук, перетрушуючи одяг, білизну, книги, мої іграшки, батькові й мамі не дозволяли розмовляти. І лише коли дозволили на виході попрощатися, мама запитала у батька: «Стьопо, скажи чесно, ти в чому-небудь винен?» «Присягаюся найдорожчим для мене – життям мого сина, що я ні в чому не винен!» – відповів він із сльозами в голосі».

Розстріляний у 38-му, «помер» від інфаркту у 43-му

Якщо у Вашій сім’ї, родині є свідоцтво про смерть, датоване 1950-ми роками, у якому зазначено, що Ваш репресований родич помер в 1943 році від інфаркту міокарда, то тут все ВИГАДАНО – і дата, і причина. Справжнім залишається лише сам факт смерті. Так радянська влада намагалася приховати свою участь у знищенні мільйонів людей без будь-якого слідства.