Спецпроект

ПОЛЯКИ ОБГОВОРИЛИ ВОЛИНСЬКУ ТРАГЕДІЮ БЕЗ УКРАЇНЦІВ

У Любліні (Польща) 6 лютого відбулася науково-популярна конференція "Волинь–1943. Початок", присвячена польсько-українському конфліктові часів Другої світової війни.

Про це повідомляє Польське радіо.

Конференцію організатори з Інституту національної пам’яті Польщі (ІПН) присвятили даті, коли, як стверджує польський професосор Ґжеґож Мотика, на початку лютого 1943 року сотня УПА Григорія Перегіняка знищила польську колонію Паросля-Перша на Сарненщині, що, на думку дослідника, дало початок масовому винищенню польського населення Волині.

Конференція скликана з метою "представлення точки зору польської історіографії на це питання в опозиції до української історіографії", – підкреслив представник ІНП Маріуш Зайончковський.

Саме тому дослідників з України не запрошено. "Дійшло б до занедбання точок зору, не було б жодної дискусії, почалася б суперечка", – додав Зайончковський.

Нагадаємо, що ряд українських істориків, серед них доктор історичних наук Іван Патриляк поставили під сумнів те, що сотня Перегіняка після акції на райцентр Володимирець намагалася би продовжити активні дії, натомість, твердять історики, партизани відійшли до поліських боліт.

Версію про причетність сотні Перегіняка до знищення села Парослі заперечує також Степан Бакунець - останній живий вояк цього військового формування.

На думку більшості учасників конференції, пише Польське радіо, "у роботах українських істориків, серед яких найчастіше згадувався Володимир В’ятрович, заперечується чимало фактів Волинської трагедії, зокрема питання оцінки тамтешніх подій як "геноциду польського народу".

Представниця співорганізатора конференції, найбільш ліберального осередка Любліна Brama Grodzka – Teatr NN Александра Зінчук наголошує: "Головним організатором є ІНП, передусім програма є з їхнього боку".

Александра Зінчук вказує на свій проект: "Поєднання через важку пам’ять", у рамках якого польські й українські студенти разом збирали свідчення очевидців і разом вчилися розуміти важке минуле

Як відомо, греко- та римо-католики готують спільну заяву з приводу 70-річчя подій на Волині.

Читайте також інші матеріали ІП на тему "Волинська трагедія"

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.