Спецпроект

ЗАСНОВАНО ПРЕМІЮ ДЛЯ МУЗЕЙНИКІВ - ІМЕНІ ВОЗНИЦЬКОГО

Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", Львівська Національна галерея мистецтв та Благодійний фонд "Мистецький Арсенал" виступили співзасновниками премії імені Бориса Возницького "За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи".

Про це повідомляє "Коридор".

Премією відзначатимуться музейні працівники, дослідники, науковці, збирачі-ентузіасти, музейні колективи, які своєю діяльністю сприяли виявленню, фіксації, збереженню та популяризації національної культурної спадщини, формуванню та збереженню музейних колекцій, створенню новітніх експозицій, реалізації освітніх проектів, застосуванню інноваційних форм діяльності, інституалізації та популяризації музейної сфери.

Право висувати кандидатури на здобуття премії матимуть громадяни України, представники музейних колективів, закладів культури, творчих спілок, бібліотек, університетів, книжкових видавництв, засобів масової інформації тощо.

Оголошення лауреата та вручення премії імені Бориса Возницького "За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи" відбуватиметься раз на два роки до дня народження Бориса Григоровича Возницького.

На 18 квітня заплановане офіційне оголошення про заснування премії та про склад її експертної ради.

Призовий фонд премії становить 25 тисяч гривень.

Премія імені Бориса Возницького покликана підкреслити соціальну значущість музейної діяльності, сприяти консолідації професійної спільноти та надати підтримку активним й талановитим музейним працівникам.

Церемонія нагородження лауреата відбудеться у Мистецькому Арсеналі під час проведення Всеукраїнського міжмузейного проекту "Велике і Величне".

Порядок подання документів на здобуття премії – на сайті "Мистецького Арсеналу" з 15 квітня 2013 року.

Борис Возницький (1926-2012) - легендарний український музейник, Герой України, мистецтвознавець, багаторічний директор Львівської національної галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, лауреат Шевченківської премії, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa, голова музейної ради "Мистецького Арсеналу".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.