Спецпроект

Волинська ОДА готується до вшанування жертв трагедії 1943 року

Керівництво Волинської області готується "вшанувати пам'ять жертв "Волинської трагедії" 1943 року, коли пройшли етнічні чистки українського і польського населення на території Волині".

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на прес-службу Волинської облдержадміністрації.

Як повідомив начальник управління внутрішньої політики Волинської ОДА Андрій Мельник, у липні 2013 року виповнюється 70 років з часу вчинення етнічної чистки українського і польського населення, здійсненої Українською повстанською армією (УПА) і польською Армією крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту і радянських партизанів у 1943 році.

З обох сторін у збройному конфлікті загинули десятки тисяч людей, зазначається у повідомленні.

За словами Мельника, робота з підготовки до цієї дати "повинна бути дуже делікатно підготовлена, щоб не загострювати настрої громадськості".

Представник ОДА зазначив, що з метою узгодження цих заходів, в яких візьмуть участь обидві сторони, область відвідав посол Польщі в Україні Генрік Литвин.

Чиновник акцентував увагу на тому, що в ОДА буде створено окремий сайт, присвячений подіям 1943 року. Крім цього, готується тематична програма, в якій історики місцевих вузів у форматі дискусії обговорять причини і наслідки Волинської трагедії.

Також Мельник розповів, що в червні планується проведення наукової конференції - альтернативи тій, яка відбулася у лютому цього року року в Любліні (Польща), на якій "поляки односторонньо оцінили події 70-річної давнини".

У контексті української позиції про події буде знято документальний фільм з використанням історичних матеріалів та архівів державного телебачення.

Разом з тим планується спільне відвідування Іваничівського району області з проведенням молебню біля пам'ятника жертвам Волинської трагедії в с.Павлівка, який був відкритий в 2003 році за участю президентів двох держав.

Дивіться також інші матеріали ІП на тему "Волинська трагедія"

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".