МЕДВЕДЧУК НЕ ВІДЧУВАЄ ПРОВИНИ ЗА СТУСА

Віктор Медведчук, який був адвокатом Василя Стуса, заявляє, що не відчуває своєї провини за ув’язнення поета.

"Я можу дивитися в очі і говорити, що відносно Василя Стуса ніякої вини, ні внутрішньої, ні зовнішньої я не відчуваю і ніколи не відчував", – сказав Медведчук в ефірі Радіо Свобода.

За словами Медведчука, він захищав Василя Стуса відповідно до тих законів, які діяли на той час і не порушував адвокатських норм діяльності й адвокатської етики.

"Василь Стус був засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду, – заявив колишній лідер СДПУ(о). - Якщо ви скажете, що це було зроблене незаконно, то я вам не повірю. Тоді вам треба зробити висновок, що Стус не боровся з радянською владою. А він боровся з радянською владою, і закони радянські робили так, що він повинен був відповідати за цю діяльність".

Як відомо, у квітні минулого року Медведчук заявляв, що не збирається виправдовуватися за свої дії під час судовим процесом над Стусом.

Поет Василь Стус за "антирадянську діяльність" був засуджений на 23 роки ув’язнення і заслання. Його арештовували двічі. В січні 1972 року Стуса заарештували за читання забороненої літератури та видання у Брюсселі книги своїх віршів і засудили до 5 років ув’язнення та 3 років заслання.

Вдруге поета заарештували через 8 місяців після того, як він повернувся до Києва із заслання у Магаданській області.

Під час судового процесу над Василем Стусом у 1980 році його адвокатом був призначений Віктор Медведчук. В результаті Стус отримав 10 років концтабору і 5 років заслання. Перед тим Медведчук був призначений державним адвокатом дисидента Юрія Литвина.

Литвин загинув у таборі в 1984 році. Стус помер за загадкових обставин у 1985-му.

Дивіться також:

Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?

Як загинув Василь Стус. Загадка смерті у табірному карцері

Павличко і Яворівський не писали донос у КГБ на Стуса

Регіонали Горлівки обізвали Стуса "фашистом"

Всі матеріали за темою "Стус"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.