В Києві покажуть історичні музичні інструменти

16 квітня о 18:00 в Музеї шістдесятництва, що на вул. О.Гончара, 33 у Києві, відбудеться відкриття виставки "Традиційні народні музичні інструменти України".

Захід супроводжуватиметься грою на автентичних бандурах, кобзах, колісних лірах тощо, повідомляють організатори.

Відомий бандурист і художник Г.К.Ткаченко (1898-1993) відзначив спорідненість традиційної бандури з давнішніми гуслями, зображення яких знаходимо на фресках часів Київської Русі.

"Справді, додати до гуслів 2-3 баси, поставити інструмент на колінах вертикально, притиснувши до грудей — ось і матимемо бандуру, - зазначає організатор виставки Іван Кушнір. - У пізніших бандурах було 5-6 басів і 13-16 приструнків".

Традиційний Зіньківський, або Харківський спосіб гри на бандурі передбачає можливість грати по всіх струнах обома руками, що дозволяє одночасно використовувати майже весь діапазон.

Колісна ліра — інструмент мандрівних співців, поширений по всій Україні з 14 ст. Коліщатко у правій частині ліри відіграє роль безперервного смичка, видобуваючи звук з 2-4 струн. На одній струні — співаниці — лірник, перебираючи клавіші, грає мелодію, інші ж — бурдонні — дають постійне звучання квінти.

До найдавніших інструментів, які побутували на території України, слід віднести також гуслі. З часів Київської Русі вони проіснували у побуті ймовірно аж до XIX століття, оскільки ще Пантелеймон Куліш згадував, що бачив співця-гусляра.

Є три різновиди гуслів: криловидні, шоломовидні та клавіроподібні. Останні — стаціонарні, прямокутної форми — були сконструйовані у 17 столітті на основі двох перших.

Традиційні музичні інструменти України на сьогодні є маловідомим явищем. Навіть бандура — музичний символ України у світі — протягом останніх десятиліть зазнала значних змін.

Читайте також інші матеріали за темою "Музика"

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".