Спецпроект

ПОЛЬСЬКИЙ СЕЙМ ГОТУЄТЬСЯ ЗАСУДИТИ УПА ЗА ГЕНОЦИД

У сеймі Польщі зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр.

Проект ухвали зареєстрований 11 квітня 2013 року, повідомляє ZIK.

Проектом ухвали пропонується визнати Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями.

При цьому зазначається, що в цьому злочині геноциду не звинувачується весь український народ, а лише вказані політичні і збройні формування.

Ось текст проекту ухвали:

Проект ухвали сейму Речі Посполитої Польщі в справі геноциду, здійсненого ОУН-УПА, відносно польського населення Східних Кресів у 1939–1947 рр.

У зв’язку з відзначенням 70-ої річниці геноциду здійсненого збройними формуваннями українських націоналістів відносно польського населення Східних Кресів ІІ Речі Посполитої сейм РП:

1. Віддає шану громадянам ІІ Речі Посполитої, вбитим українськими націоналістами і встановлює 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого ОУН-УПА на Східних Кресах ІІ Речі Посполитої.

2. Засуджує геноцид відносно польського населення, скоєний Українською Повстанською Армією й іншими формуваннями українських націоналістів в 1939-1947 роках, що однаковою мірою в світлі міжнародного права, як і польського, не підлягає терміну давності.

3. Виражає шану членам Армії Крайової, Кресової Самооброни і Батальйонів Хлопських, які вели драматичну, нерівну боротьбу в обороні польського цивільного населення.

4. Визнає Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями. Сейм РП заявляє, що у злочині цього геноциду не звинувачує український народ, а винятково вказані політичні і збройні формування.

5. Складає пошану тим українцям, які несли допомогу своїм польським сусідам або відмовлялися від участі в злочині.

Обґрунтування:

70-та річниця геноциду, здійсненого формуваннями ОУН-УПА відносно польського населення Східних Кресів ІІ РП, ще раз нагадує про ці трагічні події польській і міжнародній громадськості. Незважаючи на прийняття сеймом РП відповідних ухвал в 2003 і 2009 роках, справа увіковічення жертв, а також збереження історичної пам’яті про ці події, є завданням, перед яким ми стоїмо як держава і народ.

Першим кроком у цьому напрямі є ухвали сеймиків воєводств: Мазовецького, Нижньосілезького, Опольського, Любуського, Малопольського, Люблінського і Підкарпатського, котрі засудили геноцид на Східних Кресах, скоєний українськими націоналістами ОУН-УПА в роки Другої світової війни і після її завершення.

Впродовж останніх років ми спостерігаємо нечуваний розвиток на Західній Україні культу Степана Бандери і Української Повстанської Армії.

При цілковитій мовчанці влади в Києві і Варшаві в українських містах з’являються пам’ятники Степану Бандері й іншим керівникам ОУН, їхніми іменами називають вулиці і площі, відбуваються марші, котрі прославляють "героїзм" УПА, видаються публікації, що заперечують участь УПА у вбивствах поляків.

Систематично – поза нечисленні винятки – на теренах України блокуються спроби увіковічення жертв терору УПА. Ці тенденції є повним запереченням ідей попередніх ухвал сейму РП, що закликають до порозуміння між поляками й українцями на ґрунті правди. Сьогодні ця правда заперечується в нечувано зухвалий спосіб.

Стурбованість також викликає зростаюча на українській політичній сцені роль партії "Свобода", яка прямо нав’язує ідеологію і традиції ОУН-УПА. Ця ідеологія, сформована Дмитром Донцовим в книзі "Націоналізм", є прикладом крайнього расизму і шовінізму, культу насилля відносно інших народів, а також відкинення усіх моральних засад.

Політичні концепції, котрі виросли на ній, принесли геноцид, що відбувся в 1939-1947 роках відносно польського населення Волині і Східної Малопольщі, а також територіальних претензій щодо Польщі в її сьогоднішніх кордонах. Мовчання про злочинні традиції ОУН-УПА, а також діяльність її спадкоємців, є проявом короткозорості і дозволяє поширення брехні.

Встановлення 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого ОУН-УПА на Східних Кресах ІІ РП, є в цій ситуації важливим кроком на шляху реалізації ідей ухвал сейму в 2003 і 2009 рр. Ці дії не скеровані проти польсько-української співпраці, також не направлені проти українського народу, з яким поляки завжди мали добросусідські відносини.

Натомість нашим моральним обов’язком є гідне вшанування й увіковічення жертв злочинних ідеологій. Не можна ігнорувати факт, що ОУН була членом фашистської міжнародної організації з осередком в Штутгарті.

Не можна також забувати, що кожною третьою жертвою бандерівського геноциду були чесні українці (а в тому числі великий відсоток – це члени змішаних польсько-українських шлюбів).

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (нацистської поліції) та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Читайте також:

У Польщі визнали героями організацію, яка убивала українців та євреїв

Польські депутати не хочуть вибачатися за операцію "Вісла"

Сповідь ката. Як від рук польського підпілля гинули поляки та українці

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані засуджувати

Готові до бактеріологічної війни. Злочини польських націоналістів в Україні

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну