У ЛЬВОВІ ВІДМІНИЛИ ЗАБОРОНУ ЧЕРВОНИХ ПРАПОРІВ І СВАСТИКИ

У Львові суд відмінив заборону розміщення символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки.

Про це повідомила начальник юридичного управління Львівської міської ради Гелена Пайонкевич, яку цитує Zaxid.net.

Відповідну ухвалу прийняв у вівторок Львівський окружний адміністративний суд.

Таким чином суд зупинив дію ухвали Львівської міської ради №1438 від 26.04.2012 року "Про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території м. Львова".

Відповідне клопотання до суду подав прокурор міста Львова.

"Ухвалою окружного адміністративного суду зупинено дію ухвали про червоні прапори. На сьогодні вона не чинна. Попри те, що протест прокурора відхилили сьогодні депутати під час позачергового засідання, але прокуратура звернулась до суду і дію ухвали зупинили", - розповіла Пайонкевич.

"Відтак, ухвала про заборону розміщення у Львові символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки не діє", - підсумувала вона.

Нагадаємо, у квітні цього року депутати Львівської міської ради вдруге ухвалили рішення про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території міста.

Тоді ж Донецька облрада роз'яснила, що червоний "прапор Перемоги" можна використовувати 9 травня, але не вивішувати його офіційно поряд із державним.

У 2011 році інформаційна кампанія "за" і "проти" червоних прапорів призвела до масових сутичок між радикальними політичними силами 9 травня у Львові. Одними з організаторів цих сутичок був рух "Русское единство".

Нагадаємо, що у травні 2011 року президент Янукович підписав закон щодо порядку офіційного використання копій "прапору Перемоги".

При цьому норма, яка дозволяла громадянам використовувати червоні прапори на 9 травня, існувала ще в законі "Про вшанування пам'яті Великої вітчизняної війни", підписаному Леонідом Кучмою у 2000 році.

У червні 2011-го Конституційний суд визнав незаконним використання червоного прапора нарівні з державним прапором України.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.