Спецпроект

Музей капітуляції в Карлсхорсті представляє нову експозицію

У середу, 24 квітня, в Берліні відбулось офіційне відкриття нової постійної експозиції Німецько-російського музею (Deutsch-Russisches Museum), розташованого в районі Карлсхорст (Berlin Karlshorst) - там, де в 1945 році був підписаний акт про беззастережну капітуляцію вермахту, який завершив Другу світову війну в Європі.

Про це пише dw.de.

Музей був відкритий в 1995 році до 50-річчя закінчення Другої світової війни в Європі. Домовленість про його створення в цьому історичному місці була досягнута під час переговорів про виведення радянських військ з території об'єднаної Німеччини.

Крім прикрашеного прапорами держав-переможниць залу офіцерського клубу, в якому в 1945 році відбулася церемонія підписання капітуляції, відвідувачі також можуть відвідати робочий кабінет маршала Георгія Жукова, який очолював Радянську військову адміністрацію в Німеччині до моменту заснування НДР в 1949 році.

Нова постійна експозиція музею присвячена планам вторгнення Німеччини в СРСР - операції "Барбаросса", а також її наслідкам.

Творці спробували наочно продемонструвати жахи Другої світової війни за допомогою документів і численних історичних експонатів, а також - на основі 15 біографій громадян Німеччини та Радянського Союзу. Завершує експозицію тема післявоєнного розділу Європи і Холодної війни".

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.