Консул РФ, який образив кримських татар, уже не працює. Він ображений на Росію

Генконсул Росії в Сімферополі Володимир Андрєєв заявляє, що не згоден із заявою МЗС Росії з приводу його висловлювань про кримських татар і залишає свій пост.

"Я залишаюся при своїй думці і кожному слові своєї думки. А заяву МЗС розцінюю як безпорадну, дурну і безпринципну, таку що ганьбить МЗС Росії", - заявив він агенції "Інтерфакс-Україна".

"Вони виправдовуються за те, що я не говорив і, навпаки, не підтримують мене в тих позиціях, від яких відступати ніяк не можна. І взагалі за такі заяви треба карати всіх, хто їх пише, і хто дозволяє їх публікувати", - сказав він.

На питання про те, чи не є його позиція загрозою для його подальшої дипломатичної кар'єри, Андрєєв зазначив: "Природно, я ставлю себе в положення, в якому продовжувати мою роботу тут не представляється можливим. Я йду".

"Час (звільнення) визначить моє керівництво, звичайно. І тут стоять чисто практичні завдання - здачі і передачі справ наступного керівнику консульської установи. Але принципове рішення прийнято. Це моє рішення. Я, безумовно, залишаюся при своїй думці", - уточнив генконсул.

Він уточнив, що час його звільнення із посади - від тижня до двох: "Рішення прийнято. Решта залежить від багатьох чинників".

Як відомо, генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андрєєв заявив, що кіно про депортацію кримськотатарського народу Сталіним у 1944 році "спотворює історію Великої вітчизняної війни".

Андрєєв фактично виправдав депортацію, у сталінському стилі звинувативши кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами. При цьому він стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ.

Перший заступник голови Меджлісу Рефат Чубаров закликав владу України заявити про небажаність перебування Андрєєва на території України, назвавши висловлювання консула "фашиствуючими".

МЗС України висловило сподівання, що МЗС Росії та російська влада дадуть належну оцінку висловлюванням Андрєєва. У МЗС Росії визнали, що генконсул припустився некоректних формулювань стосовно кримських татар, які "в одній шерезі з представниками інших національностей кували нашу спільну перемогу" над нацизмом.

У 2010 році генеральний консул Росії у Львові Ґузєєв заявляв, що Україну "придумали австріяки", щоб розділити "два братні народи". Через кілька місяців його перевели з України.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.