Консул РФ, який образив кримських татар, уже не працює. Він ображений на Росію

Генконсул Росії в Сімферополі Володимир Андрєєв заявляє, що не згоден із заявою МЗС Росії з приводу його висловлювань про кримських татар і залишає свій пост.

"Я залишаюся при своїй думці і кожному слові своєї думки. А заяву МЗС розцінюю як безпорадну, дурну і безпринципну, таку що ганьбить МЗС Росії", - заявив він агенції "Інтерфакс-Україна".

"Вони виправдовуються за те, що я не говорив і, навпаки, не підтримують мене в тих позиціях, від яких відступати ніяк не можна. І взагалі за такі заяви треба карати всіх, хто їх пише, і хто дозволяє їх публікувати", - сказав він.

На питання про те, чи не є його позиція загрозою для його подальшої дипломатичної кар'єри, Андрєєв зазначив: "Природно, я ставлю себе в положення, в якому продовжувати мою роботу тут не представляється можливим. Я йду".

"Час (звільнення) визначить моє керівництво, звичайно. І тут стоять чисто практичні завдання - здачі і передачі справ наступного керівнику консульської установи. Але принципове рішення прийнято. Це моє рішення. Я, безумовно, залишаюся при своїй думці", - уточнив генконсул.

Він уточнив, що час його звільнення із посади - від тижня до двох: "Рішення прийнято. Решта залежить від багатьох чинників".

Як відомо, генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андрєєв заявив, що кіно про депортацію кримськотатарського народу Сталіним у 1944 році "спотворює історію Великої вітчизняної війни".

Андрєєв фактично виправдав депортацію, у сталінському стилі звинувативши кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами. При цьому він стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ.

Перший заступник голови Меджлісу Рефат Чубаров закликав владу України заявити про небажаність перебування Андрєєва на території України, назвавши висловлювання консула "фашиствуючими".

МЗС України висловило сподівання, що МЗС Росії та російська влада дадуть належну оцінку висловлюванням Андрєєва. У МЗС Росії визнали, що генконсул припустився некоректних формулювань стосовно кримських татар, які "в одній шерезі з представниками інших національностей кували нашу спільну перемогу" над нацизмом.

У 2010 році генеральний консул Росії у Львові Ґузєєв заявляв, що Україну "придумали австріяки", щоб розділити "два братні народи". Через кілька місяців його перевели з України.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.

Війна – це не лише окопи. Війна всюди, хоч і невидима

За рік після відвідин України словенський письменник Боштіян Відемшек видав книгу "Довгий шлях до миру", яку презентував в Ужгороді на початку червня. Після повернення до Любляни Відемшек опублікував у провідному словенському часописі "Дело" статтю про свої враження від побаченого і почутого в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки

Нещодавнє загострення польсько-українських стосунків породило потребу у нотатнику, котрий би давав відповіді на найбільш важливі і часті запитання. Водночас зв'являється багато недобросовісної аналітики та відвертої брехні, котру в основному створюють польські державні інституції. А також активно підтримують російські пропагандистські ЗМІ та блогери. Ті думки та тези, котрі поширювалися і активно почали розповсюджуватися крайнім часом мають у собі одну велику засадничу проблему. Польща не враховує того факту, що Держава Україна постала у січні 1918 року. Майже на цілий рік раніше, ніж сама Польща.