Спецпроект

Українці в Польщі: "Питання пам'ятника УПА - міждержавне"

Ідеї деяких депутатів і чиновників Польщі знести пам'ятник на могилі воїнів УПА у селі Грушовичі неподалік Перемишля викличуть нову "війну пам’ятників". Треба вирішувати це питання на міждержавному рівні.

Про це йдеться в заяві Об'єднання українців у Польщі.

"Хочемо нагадати, що український пам’ятник у Грушовичах (як і в низці інших місць Польщі, як і десятки польських меморіалів в Україні) встановлено в середині 1990-х років в ситуації певного правового вакууму, - йдеться в заяві. - Тоді справа вшанування місць пам’яті викликала в обох країнах величезні емоції громадськості, що призвело до своєрідної "війни пам’ятників".

За словами авторів заяви, тодішню ситуацію врегулювала співпраця ОУвП із Радою охорони пам'яті боротьби і мучеництва [державний орган при міністерстві культури Польщі - ІП], яка тривала з 1995-го до 1999 року. Був встановлений принцип зведення нових пам’ятників і перевірки тих, які вже існували.

"Наше об’єднання представило документ про те, що на цвинтарі в Грушовичах, на місці згаданого пам’ятника, поховано 12 партизанів УПА", - так польські українці заперечують твердження, що пам'ятник не є могильним.

"У 1999 році Рада охорони пам'яті в односторонньому порядку розірвала порозуміння з ОУвП, визнаючи, що всі питання українських пам’ятників на території Польщі будуть регулюватися виключно польсько-українським міжурядовим документом", - йдеться в заяві.

За твердженням ОУвП, протягом останніх кільканадцяти років між Україною та Польщею підписано кілька виконавчих протоколів, які мали регулювали питання встановлення нових пам’ятників і перевірки існуючих. Усі процедури, пов’язані з подальшою долею меморіалу в Грушовичах, повинні знаходитися в цих протоколах.

Об’єднання українців у Польщі просить голову Ради охорони пам'яті Анджея Кунерта повідомити, чи обговорювалася справа ліквідації монументу в Грушовичах з українською стороною.

ОУвП закликає польські та українські державні установи, що відповідають за питання пам’ятників у наших країнах, вирішити суперечності згідно з прийнятими міжнародними угодами, а не через довільні вказівки.

Це має особливе значення напередодні підписання угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Україною, одним із основних популяризаторів якої є польська держава, підкреслюють українці Польщі.

Як відомо, у серпні 2013 року євродепутат від польської правої партії "Право і справедливість" Томаш Поремба повідомив, що у відповідь на його запит Рада охорони пам'яті "має намір зробити рішучі кроки з ліквідації пам’ятника" солдатам УПА в селі Грушовичі, оскільки він є не погребальним, а символічним.

На території нинішнього Підкарпатського воєводства Польщі до 1950-х років мешкала численна українська громада, в 1940-х діяло підпілля УПА. Ця українська громада зазнала від польського соціалістичного уряду низки репресій і депортацій, серед яких була і сумнозвісна операція "Вісла" (1947 рік).

У січні 2013 року праві польські депутати відмовилися засуджувати операцію "Вісла" у парламенті Польщі.

У листопаді 2012 року невідомі звандалізували пам'ятник у Грушовичах, знищивши квіти і вінки та обписавши монумент фарбою. Також польська преса повідомляла про інші факти знищення і плюндрування пам'ятників повстанцям УПА в Польщі.

У липні 2013 року депутати Сейму (нижня палата польського парламенту) у своїй резолюції до 70-річчя Волинської трагедії назвали польсько-український етнічний конфлікт 1940-х років "етнічною чисткою з ознаками геноциду".

Під час дебатів один із правих депутатів назвав Мирона Сича (єдиного українця в парламенті Польщі) "сином члена банди УПА", який мордував польських громадян.

Громадський комітет "Примирення між народами" констатував, що цьогорічні заходи щодо Волинської трагедії у Польщі швидше сварять, ніж примирюють поляків та українців.

Польський публіцист Войцех Мазярський і український історик Богдан Гудь висловлювали думку, що намагання посварити українців і поляків за допомогою історії вигідне Росії.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.