Спецпроект

Злодій подає до суду на музей, який він же обчистив

Житель Румунії, який зізнався в крадіжці полотен Гогена, Моне і Пікассо, заявив, що має намір подати до суду на музей через пограбування.

Про це пише telegraf.com.ua.

Обурює злодюжку те, що пограбування виявилося неймовірно легким. 16 жовтня 2012-го року в місті Роттердам, Нідерланди, був пограбований музей Кюнстхал. Злочин вразив діячів мистецтва, оскільки злодії викрали безцінні картини: Пабло Пікассо "Голова арлекіна", Клода Моне "Міст Ватерлоо" і Поля Гогена " Дівчина перед відкритим вікном".

Поліцейським вдалося ідентифікувати особи підозрюваних. Після арешту грабіжників правоохоронці намагалися з'ясувати місцезнаходження полотен, але їх зусилля не принесли результатів.

Мати одного із затриманих Раду Догару заявила, що спалила картини в печі бажаючи знищити докази проти її сина. І правда, в попелі були виявлені обвуглені фрагменти трьох творів живопису і цвяхи з рам, що використовуються в XIX столітті. Але пізніше жінка спростувала власні слова, заявивши судді: "Картини, звичайно, не були знищені. Я не знаю, де вони знаходяться, але вважаю, що вони були продані".

Свій внесок у плутанину зі зниклими шедеврами вніс і адвокат румуна, який заявив, що його клієнт може повернути частину картин, а потім зізнався: "Вони в Молдові" . Але більше всіх слідчих заплутав Раду Догару, який повідомив, що насправді його мати віддала полотна українцеві Володимиру Владимиренко, який проживає в Лондоні.

"На даний момент місцезнаходження картин невідомо", - підсумував результати розслідування представник музею. На суді Догару в черговий раз вразив співробітників правоохоронних органів: він заявив, що має намір подати до суду за надто легке пограбування.

" Я й уявити не міг, що музей залишить такі цінні речі без охорони - там не було ні охорони, ні сигналізації. Я увійшов туди за допомогою звичайної викрутки" , - розповів житель Румунії. Його підтримав адвокат Каталін Данку: "Мова йде про халатність, що призвела до тяжких наслідків".

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".