Громадськість розповіла, яким має бути новий міністр культури

Представники культурної сфери назвали критерії, яким мусить відповідати кандидатура на посаду міністра культури України. Серед ключових вимог - відсутність попереднього досвіду державної служби.

Про це йдеться у відповідній петиції, під якою станом на 01:00 26 лютого вже підписалося 800 осіб.

Автори звернення вимагають від народних депутатів узяти до уваги негативний досвід останнього десятиліття, коли на посаду міністра культури України призначали або бюрократів радянського зразка, або лояльних до влади митців без управлінського досвіду.

"Лише зрозумілі критерії, які підтримує і з якими погоджується фахове середовище, експертна спільнота і громадськість разом із представниками законодавчої та виконавчої влади, дозволять прийняти ефективне кадрове рішення й уникнути численних помилок минулого", наголошується у зверненні.

На думку підписантів, кандидатура міністра культури України має відповідати таким критеріям:

- Тривалий досвід впровадження інновацій та ефективного управління в царині культури: створення і/або управління культурними інституціями, програмами, довгостроковими проектами, вагомими для культурної спільноти і/або аудиторій культури.

- Обізнаність із європейським досвідом розвитку культури та культурної політики, що має бути засвідчене відповідними публікаціями або освітою, практичною діяльністю, участю в аналітичних проектах тощо.

- Реноме чесного управлінця та довіра професійної спільноти.

- Відсутність попереднього досвіду держслужби.

- Кандидат повинен публічно задекларувати власну волю до реформування галузі культури, впровадження принципів демократії, прозорості та громадського контролю діяльності ввіреного йому  міністерства.

"Культура поряд із освітою відіграє ключову роль у формуванні державотворчих цінностей суспільства та його ідентичності, - підкреслюють автори звернення. - Саме культура визначає, як суспільство мислить, діє та бачить своє майбутнє. Сфера культури є надзвичайно резонансною і помилка тут коштуватиме надзвичайно дорого".

Серед тих, хто вже підписав петицію - Оксана Забужко, Сергій Жадан, Андрій Курков, Ірина Славінська, Влада Осьмак, Алевтина Кахідзе, Олександр Ройтбурд, Віра Агеєва, Владислав Троїцький і ще сотні громадян і діячів культури та освіти.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.