Історик з Небесної Сотні. Шукають свідків загибелі і хочуть видати книгу

Колеги застреленого 20 лютого на Інститутській викладача історії УКУ Богдана Сольчаника шукають тексти науковця, щоб видати збірник праць. Родичі Богдана шукають свідків його убивства.

"Друзі, у нас є мрія протягом року видати книгу з працями воїна небесної сотні Богдана Сольчаника", - повідомив у своєму Facebook Володимир Стецик.

Створено окрему скриньку, на яку автори ініціативи просять надсилати матеріали Богданового авторства: bsmemorialbook@gmail.com.

"Будемо вдячні за кожну статтю чи замітку", пишуть організатори.

Стецик наводить уривок доповіді Богдана від листопада 2005 року на тему примирення всередині нації.

Тим часом родичі історика шукають свідків його загибелі. Про це у Facebook повідомила сестра Богдана Сольчаника Віра Гой.

"На фото - мій брат, Богдан Сольчаник, - написала Віра. - Загинув від кулі снайпера 20 лютого орієнтовно о 08:35-09:00".

 Богдан Сольчаник. Фото: facebook.com/vira.hoy

Пізніше свідок повідомив Вірі, що у Богдана стріляли, коли він був на низькій барикаді біля Сбербанку (на Майдані, на початку Інститутської вулиці), приблизно о 9:05-9:15 (20 лютого).

"Шукаю свідків його вбивства, тих, хто був у ці хвилини поруч, - пише сестра історика. - Можливо, також знайдуться відео- та фотоматеріали, зроблені приблизно у цей час біля барикади. Буду вдячна за перепост і будь-яку інформацію".

Контакт: (097) 993-41-50 або через ФБ - facebook.com/vira.hoy.

Як відомо, Богдан Сольчаник загинув під час протестів на Майдані 20 лютого 2014 року.

Викладач кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету у Львові, він працював над дисертацією на тему "Виборчі практики в малому західноукраїнському місті 1965-2006 рр.".

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.