У Києві показують портрет Шевченка, який побував у космосі

У Києві почалися святкові заходи, присвячені Дню Космонавтики, Дню працівників ракетно-космічної галузі України та 80-ій річниці з дня народження Юрія Гагаріна.

Про це повідомляє прес-служба Київського планетарію ATMASFERA 360.

Час і місце: з 8 по 13 квітня 2014 року в Київському планетарії (вул. Велика Васильківська, 57/3), метро "Олімпійська".

Наразі відбулася презентація портрету Тараса Шевченка, який побував на орбіті Землі під час польоту Леоніда Каденюка в 1997 році.

Можна переглянути експонати з приватної колекції, присвяченої Юрію Гагаріну (атрибутика, сувенірна продукція того часу, автограф, листівки тощо).

9 квітня об 11:30 - презентація проекту "Український студентський мікросупутник".

12 та 13 квітня відбудуться спеціальні покази "унікальних сферичних фільмів" про космос: "Космонавт" та "Розквіт космічної ери".

Ініціатор акції: Українського молодіжне аерокосмічне об’єднання "Сузір’я".

Сферичний кінотеатр і цифровий планетарій ATMASFERA 360, створений на базі Київського Планетарію - один з найбільших і найсучасніших планетаріїв-кінотеатрів у Європі.

Дивіться також інші матеріали за темою "Космонавтика"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.