Європа без України не має майбутнього - історик

Фашизм повертається до Європи - на континент, свого часу зруйнований фашизмом.

Про це пише американський історик Тимоті Снайдер у своїй статті для New Republic, повідомляє Медіапросвіта.

"Ми швидко забуваємо, яким чином діє фашизм, - пише Снайдер. - Як світла та яскрава альтернатива буденним обов’язкам, як прославляння цілком та очевидно ірраціонального замість здорового глузду та досвіду. Фашистська армія виглядає не як армія. До законів війни фашистам байдуже, а до людей ставляться як до другосортних. Після нецілеспрямованих захоплень земель прославляють імперію".

Окрім цих ознак, історик наводить ще низку: прославляння оголених чоловічих форм; одержимість гомосексуальністю із її одночасною криміналізацією та імітацією; відкидання лібералізму та демократії як обманних форм індивідуалізму; вивищування колективної волі над індивідуальним вибором; фетишизація славетних справ (тому що "справи – усе, а слова – ніщо").

"Слова існують лише для того, щоб здіснювати справи, а далі – робити із них міфи. Правда не може існувати, а історія – ніщо інше, як політичний ресурс", - продовжує опис фашизму Снайдер, нагадуючи, що колись ці ідеї були дуже привабливими для європейців і насправді лише поразка у війні їх дискредитувала.

За словами історика, нині ці ідеї піднімаються у Росії, країні, що організовує свою політику довкола радянської перемоги у тій війні. При цьому, зазначає він, російська пісня має дивну привабливість у Німеччині, переможеній країні.

Тімоті Снайдер звертає увагу на те, що Москва була шокована плюралістичною революцією в Україні. Путін намагається представити Європі інший погляд на події та переконати усіх, що Україна й українці ніколи не були в історії, а натомість існували лише малороси.

"Але якщо Україна та українці не існують, тоді Європа та європейці також, – пише історик. – Якщо українці зникають з історії, тоді так само зникають найбільші злочини нацистіського та сталінського режиму. Якщо Україна не має минулого, тоді Гітлер ніколи не намагався створити імперію, а Сталін ніколи не практикував терору голодом".

Тімоті Снайдер нагадує, що укрїнська історія почалася тисячоліття тому і посідала визначне місце у європейському минулому. Він також зауважує, що приєднання українських земель до Радянського Союзу відбулося лише після того, як більшовки визнали, що з Україною треба поводитися як із визначеною політичною одиницею.

Історик пише про політику Сталіна щодо українців та замовчування голодомору, політику фашизму та антифашизму (нагадуючи, що 1939 року радянська влада сама ж підписала угоду із нацистами).

Автор також спростовує риторику щодо Бандери-фашиста та співпраці українських націоналістів із Гітлером. Він пояснює, що політична колаборація українців із німцями провалилася у червні 1941 році, коли їм не вдалося проголосити незалежність. Гітлер був незацікавлений у такій перспективі, багато лідерів українських націоналістів було вбито чи ув’язнено. І сам Степан Бандера майже до кінця війни пробув у таборі Заксенгаузен.

Історик коротко описує ставлення радянської влади до українців у повоєнні роки, у "брежнєвський період", а також період здобуття незалежності у 1991 році та прихід до влади Януковича.

З приводу подій 2013 року Тімоті Снайдер пояснює: "Вагання між Росією та Заходом стало неможливим". Росія зробила спробу втягнути Україну в Євразійський союз – і отримала неочікувану для себе відповідь. Намагання створити проросійську диктатуру в Україні призвело до відновлення парламентських законів, оголошення президентських виборів та повернення міжнародної політики у бік Європи, пише історик.

"Це зробило революцію в Україні не лише катастровою для російської міжнародної політики, але й випробуванням для путінського режиму у себе вдома, – пише Снайдер. – Слабкість путінської політики в тому, що вона не може врахувати дій вільних людей, які організовуються самі у відповідь на непередбачувані історичні події".

Російська пропаганда презентує Українську революцію як нацистський путч та звинувачує європейців у підтримці нацистів, оскільки така версія для Путіна є більш комфортною, зауважує автор.

Він каже також, що вторгнення Росії у Крим, Донецьк та Луганськ є викликом для європейської системи безпеки та для Української держави. Жодна достойна європейська організація не поїхала на "референдум" до Криму, але це зробила делегація німецьких популістів. Четверо її представників представляли ліву партію, а один – праву. "Промовиста комбінація", - каже автор.

Він погоджується, що можуть існувати деякі тривоги щодо правих в Україні. Однак він зауважує, що рейтинг "Свободи" менший за 2%, а кандидата у президенти від "Правого сектору" - менше 1%. Автор підсумовує, що підтримка правих в Україні загалом менша, ніж у більшості країн ЄС.

Завершуючи статтю, Тімоті Снайдер пише: "Україна не має історії без Європи, але і Європа не має історії без України. Україна не має майбутнього без Європи, але і Європа не має майбутнього без України. Впродовж століть історія України залишалася поворотною точкою історії Європи. Здається, це досі так. Звісно, як розгортатимуться події – залежить,і принаймні на деякий час – від європейців".

Дивіться також:

"Фашизм" - 80 років на службі Кремля

Російські козаки на службі у німецьких нацистів

Кремль просить не порівнювати СРСР і Третій Рейх

Георгіївська стрічка - нуль поваги, максимум пропаганди

Як влада робила з опозиції "фашистів" 10 років тому. ФОТО

Як створити образ ворога. Україна в російських підручниках

"Антифашизм" - технологія для боротьби з опозицією

Борис Стругацький про фашизм. Текст 1995 року

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.

Полювання на президента

Колишній писар УПА, донський козак і чеський мільйонер. Цей цікавий "коктейль особистостей" був залучений до проведення теракту, який мав відбутися у Празі за кілька днів до падіння Третього Райху. Мета диверсії – знищити Августина Волошина, колишнього президента Карпатської України. Все ретельно спланували. Однак у вирішальний день щось пішло шкереберть