Архіви Польщі та України обмінялися документами про ОУН

У Києві представники Архіву Служби безпеки України та Інституту національної пам’яті Польщі обмінялися електронними копіями документів про Організацію українських націоналістів.

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Через процес обміну пройшли близько 17 тисяч сторінок архівних документів.

Таким чином обидві інституції роблять історичні документи більш доступними для громадян обох країн, зазначили у Архіві СБУ.

За словами голови архіву Ігоря Кулика, українська сторона передала полякам радянські кримінальні справи на представників ОУН (мельниківців).

"Ці документи містять знайдені матеріали про учасників підпілля ОУН(м), які діяли на території Рівненщини, Тернопільщини та Чернівеччини. Вони займалися розвідувальною та інформаційною роботою, видавали і переховували антирадянську літературу. Одна з цих боївок діяла на Рівненщині в 1947-1949 роках", - розповів Кулик.

Польська сторона передала Україні документи щодо діяльності "революційної ОУН" (бандерівців) періоду 1944-1947 років.

Серед них - протоколи допитів та звіти Служби безпеки ОУН надрайонів "Батурин" та "Холодний яр", інструкції референта СБ Василя Фединського, списки українців, вбитих польськими та радянськими партизанами, списки награбованого майна по датах і населених пунктах, господарські журнали про стан матеріального забезпечення, різноманітні інформаційні звіти та повідомлення про українсько-радянські та українсько-польські стосунки.

Директор Бюро надання доступу та архівації документів польського Інституту національної пам'яті Рафал Лєскєвіч підкреслив, що ухвалений ВР навесні закон про доступ до архівів радянських репресивних органів дозволяє людям дізнатися правду про минуле.

"Надання доступу до документів безпеки громадянам, які були репресовані тоталітарною системою, їхнім родинам, а також науковцям та журналістам, є дуже істотним елементом "розрахунку" з диктатурою, - зазначив Лєскєвіч. - Це своєрідна форма відшкодування жертвам".

Нагадаємо, торік Архів СБУ відновив вільний доступ громадян до розсекречених у 2008-2010 роках документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ.

Польща відкрила свої архіви соціалістичного періоду майже одразу із звільненням від комунізму, на початку 1990-х років.

Сталий доступ до таких архівних матеріалів відкрито і в інших країнах Євросоюзу. Комітет міністрів Ради Європи рекомендував країнам-членам ЄС гарантувати громадянам можливість об’єктивно дізнатися про елементи своєї історії.

Як відомо, у травні 2015 року набув чинності закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Закон запроваджує вільний доступ до архівів та передачу їх з-під відомства силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

У травні 2015 року архіви СБУ та Інституту нацпам’яті Польщі обмінялися 15 тисячами копій сторінок архівних документів.

ТАКОЖ: Українці все частіше йдуть в архів, щоб дізнатися правду про предків

«Десять міліонів пятсот тищ. І крапка». Українцям нав’язують суперечливі дані про жертв Голодомору

Скільки українців загинуло від голоду у 1932–33 роках? Війна за цю відповідь триває вже кілька років. У вересні вона спалахнула з новою силою через оприлюднення нових даних: 10,5 мільйонів жертв, з них 9,1 млн в Україні.

Початок (не) братської колонізації

Сотня років знадобилась Росії, щоб нав’язати свою владу і запустити процес широкомасштабної колонізації України. Зусилля царату були спрямовані на цілковиту асиміляцію та інтеграцію у політичній, економічній, соціальній, культурній та духовній сферах суспільного життя.

Ніч розгону. Міленіали з Пласту, які не пішли з Майдану

Раннім ранком 30 листопада близько 2000 «беркутівців» атакували протестувальників, які залишались на Євромайдані. Ця ніч змінила історію України. Наступного дня – 1 грудня – сотні тисяч киян вийшли на масову акцію протесту. Ким були ті, хто залишився ночувати на Майдані Незалежності? Попри те, що основні лідери Євромайдану напередодні ввечері (29 листопада) фактично закликали розходитись. Прирікаючи тих, хто залишається, на маргіналізацію протесту. Як це вже було під час мовного Майдану.

Розстріляні під Базаром. Спогад учасника Другого зимового походу

"Я козак 6-ї стрілецької дівізії від себе і козаків, яких я знаю, кажу вам: ми знаємо, що нас чекає і ми не боїмось смерти, але до вас служити не підемо. Коли ж ви нас поб'єте, то знайте, що за нас вам помстить ввесь український нарід..."