Експерти оцінили роботу українських архівів. ІНФОГРАФІКА

Секретні документи КГБ відкрито без плати за доступ і громадяни цим почали активно користуватися — таким є головний підсумок "архівного року", говорять експерти. Кількість людей, що зацікавилися минулим своїх родин, зросла на 46%.

До дня архівіста 24 грудня 2015 року Центр досліджень визвольного руху спільно з Реанімаційним пакетом реформ оприлюднили оцінку роботи українських архівів та розповіли про головні новації прийнятого в рамках декомунізації закону про доступу до архіві КГБ. Презентація дослідження та інфографік з розясненнями закону відбулася в Українському кризовому медіа-центрі.   

"Від 21 травня 2015 року кожен громадянин, просто написавши звернення, має право й можливість ознайомитися з документами КГБ, які доти були секретними, і самостійно безкоштовно скопіювати їх" — Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права та експерт Реанімаційного пакету реформ нагадав головну новацію Закону "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"

Кількість таких запитів уже зросла в кілька разів. "Лише за даними архіву СБУ впродовж 2015 року на 46% більше громадян та організацій зацікавилися минулим і звернулися до Архіву за пошуком інформації про історію України ХХ століття. Понад половина цих людей шукає своїх близьких, доля яких десятиліттями залишалася під грифом "секретно", — говорить аналітик Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник.  

 

Всі документи відкриті також для іноземців. Тим часом у Росії вирішили, що їхні архіви будуть закриті до 2044 року.

Анна Олійник представила результати експертного опитування, проведеного Центром досліджень визвольного руху. 66 експертів — істориків, журналістів, музейників, громадських діячів, які працювали з документами репресивної системи СРСР в українських архівах дали свою оцінку якості роботи архівних установ, комфорту для користувачів та рівня доступу.  

Експерти відзначили позитивну тенденцію за ключовим параметром доступу — якістю та повнотою відповідей на запити. 58% їх задоволені цим показником, і лише 4,8% — ні. Прикметно, що задоволених на 18% більше, ніж у 2011 році, коли проводилося подібне дослідження.

Зменшилася також на 7% кількість відмов у наданні інформації. Анна Олійник висловила сподівання, що з подальшим впровадженням Закону, випадків обмеження доступу буде все менше.  

Хоч експерти загалом відзначають покращення умов доступу до архівів репресивних органів, порівняно з попередніми роками, проте оцінюють якість роботи архівної системи невисоко — задоволені лише 34,3% опитаних.

Серед найбільших нарікань — обмеження можливості копіювати документи, відсутність електронних версій документів, обмеження доступу до окремих справ, бюрократичні перепони та недостатнє фінансування.

Андрій Когут, в.о.директора Центру досліджень визвольного руху, звернув увагу, що новий Закон не лише зобов’язав оцифровувати архівні фонди, а й надав можливість безкоштовного самостійного копіювання.

Із запланованою передачою документів до Архіву Інституту національної пам’яті Андрій Когут сподівається на зменшення бюрократичних проблем, притаманних силовим органам як СБУ, МВС, Служба зовнішньої розвідки та ГПУ більше, аніж звичайним архівам.

Нагадаємо, що згідно з "декомунізаційними" законами історичні архівні матеріали мають передати з-під відомств силових органів до новоствореного Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Довідка:

Експертне опитування щодо доступу до архівів, які містять інформацію про жертв політичних репресій радянської доби та її ключових діячів, проводив Центр досліджень визвольного руху в рамках програми "Відкриті архіви" в кінці весни на початку літа 2015 року. Участь взяли 65 експертів — дослідники, історики, правозахисники та експерти з доступу до інформації.

Повністю з результатами дослідження можна ознайомитись на сайті Центру досліджень визвольного руху.

І. Б.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.