АНОНС: в Києві виставка про Михайла Брайчевського

В Києві в Музеї шістдесятництва відкриється виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику Михайлу Юліановичу Брайчевському.

М.Ю. Брайчевський

Філософ і поет української історії Михайло Брайчевський народився 6 вересня 1924, помер 23 жовтня 2001. Корінний киянин.

За час своєї бурхливої наукової діяльності, яка тривала понад півстоліття, Брайчевським було написано понад 600 праць, в яких автор подає власне тлумачення багатьох історичних проблем. Глибокий та систематичний аналіз різних видів джерел (писемних, археологічних, лінгвістичних, етнографічних тощо) дозволив створити власну концепцію давньої та середньовічної історії України.

Наукові погляди вченого у радянські часи часто йшли у розріз з офіційними.

Навесні 1968 року М.Ю. Брайчевського - провідного фахівця Інституту історії - звільнили з роботи за написану ним у 1966 році статтю "Приєднання чи возз’єднання? (Критичні замітки з приводу однієї концепції)". Її текст поширювався в самвидаві, а вперше надрукований був у 1972 році в Канаді.

Брайчевський  наважувався мати власну думку, а це вже була не просто крамола, а загроза режимові.

У 60-х роках Брайчевський був тісно пов’язаний з Клубом творчої молоді "Сучасник", водив для них екскурсії по Києву, був активним учасником козацького лекторію, товаришував з шістдесятниками.

В експозиції виставки представлені фотографії, документи, особисті речі.

Велику цінність являє собою поетична спадщина Брайчевського, а його живописна, виконана в оригінальній манері, портретна галерея державних та культурних діячів Київської Русі експонувалась не лише в Україні, але й у Великобританії.

Матеріали для виставки надали археолог, упорядник неопублікованих творів М.Брайчевського  Ю.В.Кухарчук, його колега В.В.Павлова, племінниця Л.М.Колотилова.

Урочиста презентація виставки: субота, 5 березня 2016 року, о 14:00

Адреса: Музей шістдесятництва, вул. О.Гончара,33, вхід вільний

Виставка працює з 5 березня до 28 квітня (понеділок вихідний)

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.