АНОНС: У Києві проведуть панахиду за жертвами Великого терору

5 серпня до роковин Великого терору у Києві відбудеться панахида за його жертвами.

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському інституті національної пам'яті.

5 серпня 1937 року за наказом НКВД № 00447 вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи".

Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху "чистка" суспільства від елементів, які не годилися для будівництва комунізму.

Вона тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі.

За 15 місяців кампанії за політичними звинуваченнями в Радянському Союзі було заарештовано більше 1,7 млн. осіб.

За даними Міжнародного товариства "Меморіал" (2007 рік), разом із жертвами депортацій і так званими "соціально шкідливими елементами" кількість репресованих перевищує два мільйони.

Усього під час Великого терору до розстрілу з політичних мотивів були приречені 681 692 особи.

Козацькоий хрест "Убієнним синам України" в урочищі Сандармох (Карелія), де розстріляли багатьох представників української інтелігенції. Фото надане Василем Овсієнком. 

П'ятниця, 12.00

Місце: Хрест пам'яті жертв політичних репресій поруч із Жовтневим палацом (вул. Інститутська, 1).

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.