Генпрокурор обіцяє реабілітувати борців за незалежність України

30 грудня відбулася зустріч Генерального прокурора України Юрія Луценка та низки істориків, архівістів і краєзнавців. Учасники наради ухвалили об’єднати зусилля у справі реабілітації учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст.

На зустрічі з Луценком були присутні: представники Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик та Сергій Рябенко, Інституту історії України НАН — к. і. н. Роман Подкур, провідний науковий співробітник Галузевого державного архіву СБУ В'ячеслав Василенко і представники Історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль та Микола Тихонов.

"Головною темою цієї зустрічі було питання реабілітації не тільки вояків армії УНР, але й "усусів", Галицької армії і повстансько-партизанських загонів. Ми визначили період 19171933 роки і працюватимемо над реабілітацією діячів саме цієї доби", — сказав Роман Коваль у коментарі для Укрінформу.

Ігор Кулик, Юрій Луценко та Роман Коваль. Фото: uinp.info

У цьому контексті йшлося про потребу ухвалення парламентом нового закону про реабілітацію жертв радянських репресій, проект якого підготував УІНП у співпраці з Центром досліджень визвольного руху та групою "Політика національної пам’яті" Реанімаційного пакету реформ. Планується, що законопроект внесуть на розгляд Верховної Ради в лютому 2017 року.

"Адже відомо, що в Україні досі діє закон, прийнятий у квітні 1990-го року, який визнавав усіх людей, що боролися проти радянської влади зі зброєю в руках, бандитами і злочинцями. Тож ми сподіваємося, що в лютому може статися історична подія і борці за волю України будуть визнані борцями, а не бандитами", — пояснив Коваль.

Новий закон про реабілітацію торкнеться в першу чергу вояків Армії Української Народної Республіки та повстанських загонів періоду Української революції 1917—1921 і наступних років.

За даними "Історичної правди", Архів СБУ представив генпрокуророві попередній список на реабілітацію 1067 повстанців від 140 повстанських формувань, які діяли в 1918—1920-х роках. Подібні списки надали також і дослідники Історичного клубу "Холодний Яр".

Очільник ГПУ, за словами Коваля, виявив розуміння ситуації та бажання посприяти ухваленню позитивного рішення ВР щодо нового закону про реабілітацію жертв радянських репресій.

Юрій Луценко, до того ж, пообіцяв, що вказані у списках особи будуть реабілітовані максимум за півроку.

Масштаби цієї реабілітації, за словами Коваля, величезні: може йтися навіть про мільйон або мільйони людей. Такий висновок дослідник робить із того, що за роки незалежності лише в одній області України — Львівській — було реабілітовано близько 240 тисяч осіб, а нереабілітованих залишилося ще більше.

Новий закон має запровадити загальний механізм, за допомогою якого нащадкам учасників визвольних змагань уже не потрібно буде обстоювати в суді честь своїх рідних. Вони будуть реабілітовані автоматично.

Коваль додав, що питання щодо можливості реабілітації вояків підпілля ОУН і УПА також порушувалося на зустрічі з Луценком.  Проте, все ж, було вирішено розбити цю справу на два етапи: за найближчі півроку домогтися реабілітації діячів згаданого періоду, а тоді вже повернутися до ОУН і УПА.

Нагадаємо, що відповідно до статті 2 чинного закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", особи, які брали участь у збройній боротьбі проти радянської влади реабілітації не підлягають.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.