Кількість комуністичних вулиць у Білорусі перевищує національні в 20 разів. ІНФОГРАФІКА

У Білорусі кількість вулиць із національними назвами у 20 разів менша за вулиці з радянськими.

Про це повідомляє білоруська служба "Радіо "Свобода", в чиєму розпорядженні є топографічні дані компанії "Яндекс".

Наприклад, сукупна довжина всіх білоруських вулиць Леніна складає 440 км, Жовтневих – 382 км, а Радянських вулиць – 698 км.

У той же час, вулиць із національними назвами в Білорусі в 10—20 разів менше, ніж із радянськими. Протяжність усіх вулиць імені керівника польського антиросійського повстання 1863—1864 років Костянтина Калиновського складає всього 33 км, першодрукаря Франциска Скорини – 49 км, вулиць Незалежності – 40 км.

Джерело: білоруська служба Радіо "Свобода" 

Причому національні назви зосереджені переважно в західній і центральній Білорусі. Вулиць і проспектів Незалежності на Гомельщині та Могильовщині немає зовсім. 

У компанії "Яндекс" уточнили, що дані можуть бути неповними, оскільки до уваги бралися тільки ті вулиці, які нанесені на "Яндекс-карти".

Як повідомлялося, у Вітебську на виставці "Час жінок" показали холодець у вигляді голови Володимира Леніна. Після того експозицію достроково закрили.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.