In memoriam. Помер голова російського "Меморіалу"

В Ізраїлі після тривалого онкологічного захворювання помер Арсеній Рогінський – російський історик, правозахисник, громадський діяч, засновник і голова правління товариства "Меморіал".

Рогінський народився 30 березня 1946 року в м. Вельську Архангельської області в родині репресованого, який відбував заслання, повідомляє російська служба Радіо "Свобода".

Закінчив історико-філологічний факультет Тартуського університету (1968), працював бібліографом у Публічній бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна. Згодом викладав російську мову й літературу.

У 1975—1981 роках укладав і редагував самвидавні збірки історичних робіт "Пам’ять". 4 лютого 1977 року в помешканні Рогінського КГБ провів перший обшук. Після другого обшуку в березні 1979 року на вимогу держбезпеки Рогінського звільнили зі школи, в якій він працював.

Фото: Candy Welz / dapd / Insight media / Vida Press

У квітні 1981 року Рогінський дістав "наполегливу пораду" емігрувати з СРСР, однак цього не зробив. Того ж року його заарештували й засудили до 4-х років позбавленні волі за сфабрикованим звинуваченням у підробці документів.

Відбув термін повністю і звільнився в 1985 році, реабілітований 1992 року. У 1988—1989 роках став одниз із засновників історико-просвітницького, правозахисного і благодійного товариства "Меморіал". Від 1998 року очолював правління товариства.

На початку 1990-х років Рогінський як експерт брав участь у роботі комісії з реабілітації жертв політичних репресій, пише "Медуза".

 "Він був людиною не просто розумною, а більше, глибше — мудрою людиною. Без нього те, що для нас стало сенсом життя, робота в "Меморіалі", відновлення історичної пам’яті, не відбулася б. Він був лідером, нашим лідером", — висловив свої почуття в коментарі "Інтерфаксу" голова ради правозахисного центру "Меморіал" Олег Орлог.

Мав польські та німецькі нагороди.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін