Пам’ятна дошка Євгену Коновальцю у Хмельницькому

У День Соборності України, у Хмельницькому відкрили пам’ятну дошку полковнику Армії УНР, команданту УВО, очільнику Січових Стрільців, засновнику та голові Організації українських націоналістів Євгенові Коновальцю.

Про це повідомляє Хмельницька міська рада.

Меморіальна дошка встановлена на будинку по вул. Гагаріна, 18. Будівля є об'єктом культурної спадщини, нині – громадська приймальня Хмельницької міської ради.

 Фото: khm.gov.ua

У 1919 році в цьому приміщенні, який називали "пресова квартира Проскурова", видавався часопис  "Стрілецька думка". 

У вітальному слові міський голова Олександр Симчишин  вдався до екскурсу в історію:

"Фактично, "січовики" відроджувалися завдяки Коновальцю. Людина, яка ніколи не падала духом, у якої не було зрадофільства та "все пропало", і навіть, коли було погано, а 100 років тому було дуже важко, Коновалець завжди був налаштований на перемогу.

Після програшу Української революції він не опустив руки, а далі будував нову організаційну структуру і у 1929 році Коновалець фактично створив ОУН. Сьогодні ми знову говоримо про актуальні уроки соборності, головним з яких є той, що для перемоги ми маємо бути єдиним кулаком".

Автор меморіальної дошки скульптор Роман Албул.

"У вогні перетоплюється залізо у сталь. У боротьбі перетворюється народ у націю", – такі слова Євгена Коновальця викарбувані на пам’ятній дошці.

Нагадаємо, у червні 2017 барельєф полковнику Коновальцеві відкрили у Боярці.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?