У Луганську віталися «сталінтинками»

У Луганську активісти організації «Союз комуністів Луганщини» 14 лютого роздавали перехожим «сталінтинки» - вітальні листівки у формі серця з зображенням Йосипа Сталіна.

Про це повідомляє видання "Новини Донбасу", з посиланням на спільноту "Мой Луганск" у "ВКонтакте".

 Фото із спільноти "Мой Луганск"

"14 лютого, через нав'язану нам заходом традицію, молоді люди відзначають так званий "день святого Валентина" і дарують один одному "валентинки". У Луганську цей день збігся з 75-річним ювілеєм від дня кровопролитного звільнення Ворошиловграду (Луганську) від фашистських загарбників в 1943-му році.

Але це свято, на жаль, майже забуте. Навіть зараз, деякі "фейки", називаючи себе "патріотами", вітають співвітчизників з "днем любові" і пропагують чужі нам цінності", - йдеться в повідомленні.

  Фото із спільноти "Мой Луганск"

За словами організаторів, "сталінтинки" є нагадуванням про перемоги Південно-Західного фронту на Донбасі.

Всередині листівки є заклик "пам'ятати наші радянські і православні свята", а також дарувати коханим "ленінтинки" і "сталінтинки".

Нагадуємо, що нещодавно Путін порівняв тіло Леніна з мощами християнських святих.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.