На Луганщині відкрили меморіальну дошку підполковнику Армії УНР. ФОТО

У місті Сватовому на Луганщині відкрили меморіальну дошку на честь підполковника армії Української Народної Республіки Дмитра Ліницького.

Меморіальний знак постав за пропозицією громадської організації "Українська ініціатива". 

"Громадська організація звернулася до міської ради з пропозицією розмістити меморіальну дошку на честь нашого земляка. Ми пішли назустріч", — розповів заступник Сватівського міського голови Андрій Фоменко, який узяв участь в урочистостях.

Дошку розмістили на будинку по вулиці Каштановій. Це перша меморіальна дошка, відкрита на Луганщини на честь видатного діяча часів Української Народної Республіки.

 

Після урочистостей відбувся "круглий стіл" за участю представників міськради та РДА, громадських активістів, педагогів місцевих шкіл та преси.

ДОВІДКА:

Ліницький Дмитро Володимирович  (1.02.1892—?) — підполковник Армії УНР. Родом із слободи Сватова Лучка Харківської губернії (нині м. Сватове Луганської області).

З 06.11.1920 року — начальник штабу 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії. У 1928 році закінчив економічно-кооперативний відділ Української господарської академії у Подебрадах (Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії УНР. Книга перша. — Київ, 2007).

Як повідомлялося, на Донбасі встановили меморіальну дошку сотнику Армії УНР..

У місті Ічня на Чернігівщині встановили меморіальну дошку на честь кримськотатарського лідера Номана Челебіджихана.

У Польщі збираються спорудити пам’ятник "пароху Майданека" Омеляну Ковчу.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.