У Запорізькій області пройде «українська весна»

До 100-річчя звільнення міста Запоріжжя та території сучасної Запорізької області від більшовиків у квітні 1918 року обласна влада разом із активними громадянами готуються вшанувати пам’ять національного спротиву.

Про це інформує Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА.

 

Упродовж 16-20 квітня 1918 року від окупантів було очищено Олександрівськ (сучасне Запоріжжя – ІП), Мелітополь, Бердянськ та встановлено українську владу в Гуляйполі. За радянських часів на подібні теми було накладено табу, лише останнім часом завдяки науковій діяльності Федора Турченка, Володимира Бондаренка, Юрія Щура населення області може дізнатись про "українську весну" на Запоріжжі.

Пам’ять героїв національної боротьби вже вшановують в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах області. Там проводять тематичні інформаційні години, уроки пам’яті, урочисті лінійки.

Школярам розповідають про перебіг національно-визвольних подій, уроки та причини поразки Української революції, життя і бойовий шлях полковника Петра Болбочана, Олександра Вишнівського, Марка Безручка, командирів селянської армії Нестора Махна.

Велика увага приділяється знаковим місцям революційних подій.

Приміром, 16 квітня відкриють меморіальну дошку Українським січовим стрільцям на залізничному вокзалі "Запоріжжя-1". А вже наступного дня з’явиться інформаційна дошка на честь учасників вільнокозацького руху на будинку по вул. Поштова, 73. 100 років тому тут працювала міська електростанція, за контроль над якою тривали жорстокі бої між українськими загонами та червоними окупантами.

18 квітня на згадку про волонтерів Олександрівська, які годували, одягали та озброювали воїнів Другої самокатної сотні Запорізького корпусу армії УНР, встановлять пам’ятну дошку на поліклініці військового шпиталю по вул. Військкоматська, 3.

До кінця весни на честь 100-річчя Кримського походу Петра Болбочана встановлять пам’ятну дошку на станції "Мелітополь". До слова, після звільнення міста комендантом вокзалу призначили Бориса Дивідіва, у майбутньому відомого українського письменника Бориса Антоненка–Давидовича.

Також меморіальні та інформаційні дошки пов’язані із подіями 100-літньої давності встановлять у с. Біленьке та с. Лисогірка Запорізького району, с. Приморське Василівського району .

До святкувань долучиться колектив Національного заповідника "Хортиця" та представники громадських організацій, що започаткують дубову алею і встановлять хрест на честь захисників України початку минулого століття.

Нагадуємо, що днями у Прилуках відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".

Михайло Воскобійник. Останній Голова Української Національної Ради

22 серпня 1992 року на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України повноважні представники Державного центру УНР в екзилі склали свої повноваження і передали їх у Києві очільникам відновленої України. Серед них був Голова Української Національної Ради Михайло Воскобійник. На той час в архівних фондах української зовнішньої розвідки лежала ще не розсекречена справа-формуляр на нього під назвою "Елегантний".

Сухомлинський VS Макаренко: остаточне вирішення церковного питання в Павлиші

Ім'ям Василя Сухомлинського названо вулиці та навчальні заклади, його, як педагога і досі шанують не лише в Україні, а навіть у Китаї. Навколо нього сформовано образ гуманіста, "павлиського добротворця", який щиро любив дітей та віддавав їм своє серце. Часом Сухомлинського навіть зараховують до покоління "шістдесятників" у педагогіці, намагаючись створити образ прихованого борця з комуністичною системою.