У Росії дізналися про таємний наказ, спрямований на знищення даних про репресованих

У Росії на підставі засекреченого наказу від 2014 року знищують архівні відомості про репресованих громадян СРСР.

Про це розповів директор Музею історії ГУЛАГу (Москва) Роман Романов у листі на ім’я радника президента РФ і голові Ради з прав людини при Президентові РФ (рос. СПЧ) Михайла Федотова, передає "Медуза" з посиланням на "Коммерсант".

Ідеться про знищення облікових карток, які складалися на в’язнів концтаборів, що виходили з ув’язнення. Картки містиили дані про людину та її перебування в системі таборів.

Про існування наказу "Про затвердження настанови з ведення та використанння централізованих оперативно-довідкових, криміналістичних і розшукових обліків, які формуються на базі органів внутрішніх справ РФ" від 12 лютого 2014 року під грифом "для службового користування" дізнався один із дослідників Сергій Прудовський в Управлінні МВС РФ по Магаданській області.

Зокрема, в наказі йдеться про те, що картки слід знищувати по досягненню засудженим віку 80 років. Наказ підписаний МВС, Мін’юстом, МНС, Міноборони, ФСБ, Федеральною службою з контролю за обігом наркотиків, Федеральною митною службою, Федеральною слжубою охорони, Службою зовнішньої розвдіки, Генпрокуратуро та Державною фельд’єгерською службою.

"Кримінальні справи громадян зберігаються або у ФСБ, або в держархівах. Але всі вони закінчуються датою засудження і відомостями про вирок: розстріл або табір. З розстрілом зрозуміло. А інформація, куди відправили засудженого до таборів, чи вижив він, чи переводився з одного табору в інший, міститься лише в облікових кратках, які зберігаються в МВС. І ця інформація після знищення картки приречена на забуття", — пояснив Прудовський.

Голова СПЧ Федотов пообіцяв розібратися в проблемі знищення архівних відомостей. "Це принципово важливо, оскільки це засіб протидії фальсифікації історії. Коли є документ, його фальсифікувати практично неможливо. А коли документа немає, можна вигадати все, що завгодно", — заявив він "Коммерсанту".

Нагадаємо, Апеляційний суд Київської області реабілітував проуенерівського повстанського отамана Федора Артеменка ("Орлика") та його соратників.

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.