У Галичі відкрили виставку церковних стародруків XVII-XX ст.

6 червня в картинній галереї Національного заповідника "Давній Галич" (м. Галич Івано-Франківської обл.) відкрили виставку "Галицькі церковні стародруки XVII-XX ст.", яка триватиме до 7 липня.

Про це повідомляє газета "День".

Експозиція була створена за результатами роботи пошуково-релігієзнавчого експедиційного загону працівників науково-освітнього відділу та відділу фондів Національного заповідника "Давній Галич". Цю подію організатори приурочують одразу до двох дат – 1120 років від часу першої письмової згадки про Галич та 715 років з утворення Галицької митрополії.

 

Основу експозиції становлять церковно-богослужбові книги, ілюстровані ренесансними та бароковими гравюрами, авторства знаменитих майстрів-граверистів – монаха Іллі, монаха Дорофея, Василя Ушакевича, Єфстафія Завадовського, Йосифа та Адама Гочемських.

Серед них варто виділити найбільш важливі – Апостол 1639 року, Євангеліє 1644 року (видання Михайла Сльозки), Євангелії видавництва Львівського братства 1670, 1690 років та Почаївської лаври 1780 року. Також у колекції наявні цінні видання Києво-Печерської лаври, Унівської лаври і Перемишльської катедри.

 

"Ідея створити таку виставку виникла ще два роки тому під час експедиції храмами Галицького району. Тоді один зі священиків, о. Василь Заверач, передав на зберігання до заповідника два стародруки – Євангеліє 1670 р. і Євангеліє 1780 р. При детальному вивченні сакральних предметів на сторінках було виявлено дарчі написи початку XVIII і першої третини ХІХ ст. відповідно. При тому перший напис, як і сама книга стосувалися церкви, котра вже не існує (Св. Богоявлення в Галичі на Залукві)", – розповідає кандидат історичних наук, завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника "Давній Галич" Андрій Стасюк.

 

Виставка буде цікава кожному, хто є небайдужим до минувшини, адже саме тут можна у прямому сенсі доторкнутися до живої історії. Відвідувачі матимуть змогу оглянути сакральні богослужбові книги XVII – XX ст., котрі, ймовірно, походять із його сільської чи міської церкви і відчути таким чином той важливий зв'язок із минулим, без якого не можливе майбутнє. 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.