Спецпроект

У Запорізькій області встановлять меморіальний знак антиколгоспним повстанцям

До 85-ї річниці Голодомору 1932—1933 років у с. Борисівка Приморського району Запорізької області встановлять знак на честь народного повстання в жовтні 1930 року.

На сільському Меморіалі Слави встановлять пам’ятний камінь та інформаційну дошку на честь першого в області повстання проти колективізації.

З небуття інформацію про це повстання повернули дослідження заступника Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака та запорізького історика Юрія Щура, повідомляє "1-й Запорожский" з посиланням на прес-службу Запорізької ОДА.

У жовтні 1930 року партійне керівнитцво вирішло вилучити хліб у селян, які не хотіли вступати в колгоспи. Комсомольці та інші активісти ходили по хатах і вигрібали всі харчі до останнього зернятка.

6 жовтня з ініціативи 24-річного мешканця села Івана Бондаренка борисівці вчинили опір. Кількадесят жінок ставали пліч-о-пліч, перекривали в’їзди у двори, оточували й розганяли колгоспних активістів (така форма опору дістала назву "бабські бунти").

Кількох протестувальників міліція заарештувала. Тоді сотні селян оточили сільраду, погрожуючи штурмом. Жінок відпустили, й наступного дня заворушення відновилися. Бунтували також село Широке Запорізького району та в Михайлівському і Мелітопольському районах.  

Селянські бунти протривали три тижні. Однак сили були нерівні. Чекісти заарештували тридцять найбільш активних учасників опору і виступи зійшни нанівець. Через рік у селі почався Голодомор.

Як повідомлялося, Генеральна прокуратура видала Національному музею Революції Гідності припис із забороною будівництва, однак потім скасувала його. 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.