На Прикарпатті створять музей депортацій українців

Український інститут національної пам’яті підтримав створення Музею та надасть необхідне методичне сприяння сучасному музейному осередку.

Про це йдеться у повідомленні на офіційному сайті УІНП.

 Проект майбутнього музею

"Музей має служити суспільству шляхом глибокого осмислення складної історії, сприяти його розвитку, стати інтерактивним майданчиком для важливих суспільних обговорень і презентацій.

Зазвичай музеї консервуються на подачі фактажу. Але в умовах сьогодення музейні установи мають бути корисними для громадськості: на підставі свого авторитету піднімати незручні теми і творчо з ними працювати.

Головне завдання не тільки викликати у відвідувачів емоції і почуття, але й дати поштовх для подальших внутрішніх пошуків людини", – зазначила головний спеціаліст відділу музейної справи УІНП Іванченко Наталя під час методологічного семінару з розробки концептуальної та архітектурної моделі Музею депортацій українців.

Наталя Іванченко та Володимир Боров

 

Постане музей на базі пересильного табору в смт Брошнів-Осада, від якого зберігся дерев’яний барак для тимчасового перебування депортованих.

Пересильний табір у 1947-1953 роках був одним із двох збірних пунктів Івано-Франківщини, звідки вивозили етнічних українців.

До дизайнерської розробки проекту Музею залучена кафедра архітектурного проектування Інституту архітектури, будівництва і туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Доктор архітектури Зоряна Лукомська представила аудиторії схематичні доробки студентів. Цьогорічний випускник Інституту Ярослав Мисик презентував своє бачення меморіальної складової музейного комплексу.

Депутат облради Сергій Адамович розповів про проблеми, які виникли зі збором історичних даних, доступом до архівних матеріалів, пошуці артефактів для експозиції музею.

 Учасники презентації проекту музею

Брошнів-Осадська об’єднана територіальна громада стала переможцем конкурсу ініціатив місцевих карпатських громад на створення Музею депортацій українців на базі пересильного табору. На Музей буде виділено з обласного бюджету 250 тис. грн та 65 тис. грн з місцевого бюджету ОТГ.

Імена, писані по воді. Українська еміграція у Великій Британії

Першою громадою етнічних українців в Англії стали емігранти, які не доїхали до Америки. Комусь не вистачило грошей, а хтось надав перевагу пожинанню плодів британської індустріальної революції над створенням канадського аграрного прориву

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.