Історику Юрію Дмитрієву пред’явили нове звинувачення в сексуальному насиллі

Російському історику Юрію Дмитрієву, керівнику «Меморіалу» Карелії, пред’явили нове звинувачення – у сексуальному насильстві.

28 червня 62-річного дослідника та правозахисника заарештували на два місяці, повідомляють "Такие дела".

Йому пред’явили звинувачення за ч. 4 п. "б" ст. 132 КК РФ (насильницькі дії сексуального характеру по відношенню до особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку). Ця стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 20 років.

2 липня захист оскаржив рішення про арешт.

 

Член правління міжнародної некомерційної організації "Меморіал" Олег Орлов назвав у коментарі "Інтерфаксу" нову справу проти Дмитрієва політичним переслідуванням. Орлов вважає "дуже дивним" той факт, що Верховний суд Карелії повернув першу справу на повторне розслідування в нижчий суд через обставини, які знову відкрилися.

"Тепер вони роблять хорошу міну при поганій грі: нібито відкрилися нові дані і вони порушують нову справу. Цілком очевидно, що вони просто не можуть відчепитися, хоча розсипалося їх попереднє звинувачення і незрозуміло, на чому ґрунтуватиметься нове", — заявив Орлов.

Він підкреслив, що необґрунтованість звинувачення була наочно підтверджена ще під час першого судового процесу.

Нагадаємо, що 5 квітня Петрозаводський міський суд виправдав Юрія Дмитрієва. Його звинувачували у використанні неповнолітньої прийомної дочки для виготовлення порнографії і розбещування її. За Дмитрієвим визнано право на реабілітацію.

Разом з тим суд визнав історика винним за статтею про зберігання зброї. Йому призначено покарання у вигляді 2 років і 6 місяців обмеження волі, однак з урахуванням часу, проведеного в СІЗО, Дмитрієву необхідно буде відзначатися в поліції тільки протягом наступних трьох місяців.

Раніше прокуратура вимагала для Дмитрієва 9 років колонії суворого режиму. Дмитрієв був арештований 26 грудня 2016 року. Звинувачення з самого початку спричинило суспільний резонанс. Російський "Меморіал" вважає справу проти Дмитрієва сфабрикованою.

Дмитрієв провів в ув’язненні більше року і був відпущений на підписку про невиїзд 27 січня цього року. 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.