У фільмі про Стуса не буде адвоката Медведчука

Учора стало відомо, що в кінофільмі "Стус" не буде сцени суду над поетом Василем Стусом, де адвокатом дисидента був відомий зараз проросійський політик Віктор Медведчук.

Про це заявив актор Геннадій Попенко на своїй сторінці у "Фейсбуці":

"Проходячи кастинг на фільм "Стус", я читав сценарій до фільма. У ньому БУЛА сцена останнього суда над Стусом. Саме того суда, що його Стус та українська інтелігенція не визнавали, але адвокат Стуса, товариш Медведчук, визнав не лише суд, а й Стусову "провину"…

Нещодвано, у коментах під постом Мирослав Латик (Muroslav Latyk) побачив , що сцени суду вже немає у фільмі. Запитав про це у акторів, що грають у фільмі. Вони підтвердили, що сцени суду вже немає. Її прибрали зі знімального графіка нікого не попередивши. Навіть такого персонажа, як Медведчук, у фільмі вже немає. Проте кастинг на нього був, актора було знайдено і він готувався до зйомок". 

Як пише Попенко, учасники знімального процесу вважають, що продюсерам фільму подзвонили з адмінстрації Медведчука з вимогою прибрати сцену суду над Стусом задля уникнення провокацій.

Проте режисер кінострічки Роман Бровко в коментарі "Громадському радіо" переконує, що цю та інші сцени прибрали зовсім не з політичних міркувань.

"Ми ще на етапі затвердження фінальної версії сценарію зрозуміли від сім’ї, що є деякі неприйнятні теми, які вже їх дістали. Це і тема суду, бо про неї говорили вже дуже багато разів. Не на рівні письмової заборони, але на рівні розмов із довірою один до одного було таке, що не треба зачіпати цю тему", — розповів Бровко.

У розмові з ТСН він дещо уточнив: "Для сім'ї Стуса є дві болючі теми — суду і відносин з (дисиденткою) Аллою Горською. Обох тем Дмитро Стус попросив нас не торкатися. Між Медведчуком і Стусом-молодшим налагоджені відносини. У них були зустрічі і, можливо, спроби Віктора виправдати себе".

Окрім згаданої сцени, прибрали ще біля 20-ти інших. Причинами є фінансування та вимоги кінотеатрів.

"Щоб відзняти все, що було в сценарії, треба було вдвічі більше грошей. Є вимоги кінотеатрів до українського кіно: хронометраж 100 хвилин, більше не можна. А в нас було сцен десь на 180 хвилин. Тому ми мали вирізати. Ми не тільки суд вирізали, ми вирізали історію про сім’ю Стуса, коли він жив у Горлівці, вирізали сцени з батьком, матір’ю", — каже режисер. 

Утім, спілкуючись із "Радіо Свобода" Бровко послався на побоювання, що прокатники відмовляться від його фільму:

"Зараз телеканали займають хитру позицію: ви зніміть кіно, покажіть, а потім будемо говорити. (Може) якщо там була б постать Медведчука, то навіть деякі найбільші кінопрокатники в Україні не хотіли б це кіно брати в прокат".

Сценаристи Сергій Дзюба і Артемій Кірсанов розповіли акторці Євгенії Гладій, яка виконує роль агента КГБ, що прокатники поставили під сумнів успіх фільму, якщо в ньому згадуватиметься Медведчук, пише ТСН.

За словами режисера Бровка, він би не хотів, щоб фільм про Стуса перетворився на фільм на Медведчука.

"Я ставив перед собою завдання зробити кіно про постать, персону, про боротьбу Стуса. Увіковічувати, вибачте, пана Медведчука в цій історії… Про Медведчука через 10-20 років всі забудуть, а про Стуса мають пам’ятати і через 20, і через 100 років. Ми маємо увіковічити пам’ять Стуса", — сказав він.

Актор Дмитро Ярошенко в ролі Василя Стуса. Фото зі зйомок фільму

Сам же Дмитро Стус зустрічався зі сценаристами картини, але ні про що їх не просив:

"Для мене весь цей фільм, м'яко кажучи, смішний і неприйнятний. Але якщо хочуть, нехай знімають", — сказав Стус-молодший у коментарі ТСН.

Нагадаємо, українського поета й дисидета, члена Української Гельсінської групи Василя Стуса заарештував КГБ 14 травня 1980 року в Києві за звинуваченням у проведенні "антирадянської агітації та пропаганди". 28 вересня—2 жовтня тривав судовий процес на Стусом. Попри заперечення поета, йому призначили державного адвоката — Віктора Медведчука.

Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання". Але просив врахувати, що Стус, працюючи на виробництві, "виконував норму", а до того ж має низку хронічних захворювань.

Стуса визнали "особливо небезпечним рецидивістом" і засудили на десять років позбавлення волі в таборі особливо суворого режиму та п’ять років заслання. Василь Стус помер уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. Офіційна версія — серцевий напад.

Фільм "Стус" почали знімати 29 квітня 2018 року. Головного героя — Василя Стуса — грає український актор Дмитро Ярошенко. Загальний бюджет кінострічки майже 40 млн грн. Показати фільм планують в 28 лютого наступного року.

Читайте також:

Як загинув Василь Стус?

Семен Глузман: "Стус не мог быть фальшивым" 

Медведчук каже, що не має стосунку до смерті Стуса. ВІДЕО

Чи вбивав адвокат Медведчука поета Стуса?

КГБ проти українців. Справа "Блок"

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".