На Тернопільщині виявлено масове поховання 1919-1920 років

Масове поховання виявлено біля пам’ятного знака воякам Армії Української Народної Республіки на околиці міста Ланівці Тернопільської області. Дослідники припускають, що могила з’явилася у 1919-1920 роках.

Людські останки виявили під час пошукових робіт, які проводить меморіально-пошукове підприємство "Доля" на замовлення Українського інституту національної пам’яті.

Знайдені останки. Фото: УІНП

 

За словами начальника відділу обліку та збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті Павла Подобєда, дослідники встановили, що пам’ятний знак воякам Армії УНР не був символічним, під цим пам’ятним знаком дійсно поховані люди.

"Після першого етапу пошукових робіт виявлено, що це поховальна яма, на дні якої лежать останки кількох десятків осіб, переважно молодих чоловіків, яких було страчено.

Станом на теперішній час ми не можемо стверджувати до якої армії належали загиблі, але можемо сказати, що поховання датується початком ХХ ст, ймовірно 1919-1920 роками.

Після другого етапу пошукових робіт, які ще потрібно провести, - ексгумації останків, пошуку супровідного матеріалу - можна буде говорити про приналежність похованих людей до певної армії", - розповів Павло Подобєд.

За свідченнями місцевих краєзнавців, пам’ятний знак, біля якого проводяться пошукові роботи, встановлений на братській могилі вояків Армії УНР.

Нагадуємо, що наприкінці липня на Тернопіллі знайшли поховання повстанців.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..