Президент і прем’єр Чехії зганьбилися під час відзначення річниці радянської окупації

21 серпня минуло 50 років з дня окупації Чехословаччини радянськими військами та країнами-членами Варшавського договору. Через це у Чехії пройшли пам'ятні заходи, а люди навіть встигли влаштувати акцію протесту.

Про це повідомляє 24 Канал.

Від самого ранку біля будівлі Чеської радіостанції тривали офіційні заходи. Саме це місце 50 років тому було одним із найгарячіших під час вторгнення. Адже війська Варшавського договору намагались захопити його першим.

Під час спроб заблокувати військову техніку загинуло 17 людей. Вчора, щоб вшанувати їхню пам'ять, під стіни радіостанції прийшли сотні людей. Однак, були й ті, хто на акцію прийшов задля протесту.

А річ в тому, що покласти квіти під будівлю радіо прийшов чеський прем'єр-міністр Андрей Бабіш. Його звинувачують у співпраці із таємною поліцією Чехословаччини. Сотні людей кричали "Ганьба!" та перекрикували його виступ.

Прем'єр-міністр Чехії Андрей Бабіш справа, під будівлею радіо. Фото: Еспресо.TV

"Ми тут, адже сюди прийшов наш прем'єр, який у минулому був комуністом. У нашій владі зараз їх багато. І це ганьба, що він прийшов сюди, адже тут люди боролись за демократичні цінності", – пояснив учасник акції.

А от проросійський президент Чехії Мілош Земан на пам'ятні заходи не прийшов. Мовляв, згадувати те, що було півстоліття тому, немає сенсу.

Таке рішення в уряді країни розкритикували. Адже не перший рік глава держави ігнорує заходи в пам'ять про окупацію Чехословаччини. Глава партії ТОР 09 Іржі Поспішил через це написав Земану відкритого листа.

"Всупереч вашим проросійським симпатіям, ми обидва є громадянами однієї країни, яка в 1968 році мріяла про справедливий суспільний лад. Окупація ці мрії розвіяла", – зазначив Поспішил.

Президент Чехії Мілош Земан. Фото: Politico Europe

 

Нагадуємо, що радянське вторгнення у Чехословаччину отримало назву операція "Дунай". Її мета полягала у зміні керівництва країни і встановленні у Чехословацькій Республіці лояльного до СРСР режиму.

Радянські танки їздили вулицями Праги, кулі літали над головами у звичайних громадян. Окупаційні сили проводили обшуки, глушили мовлення ЗМІ та стріляли у незгодних, які виходили на демонстрації проти окупації. Тисячі чехів, які опинилися під тиском радянських військ, були змушені емігрувати.

Дивіться також:

1968: Окупація Чехословаччини країнами Варшавського договору. ВІДЕО

Листи з Праги. 1968 рік у матеріалах КГБ

Празька весна 1968 року у документах КҐБ

1969: хокеїсти збірної ЧССР мстяться радянським колегам. ВІДЕО

1968 рік. Вторгнення радянських військ у Чехословаччину. ФОТО

Вацлав Гавел: "Сила безсилих. Як перемогти пост-тоталітарну державу"

Смолоскипи свободи. Самоспалення як форма протесту

Естрада і політика. Дві історії поп-зірок 1968 року. ФОТО

"Сила безсилих". Вацлав Гавел про спротив радянському режиму

Інші матеріали за темою "Чехословаччина"

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками