У Польщі досі не можуть поділити штучний пеніс 250-літньої давнини

Три роки тому в старому туалеті в центрі Гданська знайшли унікальну пам’ятку старовини — штучний член, якому понад 250 років. Ідеально збережений об’єкт став відомий на цілий світ, однак він зник так само швидко, як і знайшовся. Попри запевнення музейників, його немає не жодній експозиції. А Археологічний музей у Гданську не хоче відповідати, що з ним зараз.

Про це пише у своєму розслідуванні "Wyborcza. Trojmiasto".   

Археологічний музей Гданська обіцяв виставити фалоімітатор як експонат для туристів. Але досі артефакт не можна побачити в жодному музеєві, не було жодної його презентації, а сам Гданський музей утримується від коментарів.

Еротичний артефакт знайшли три роки тому майже в самому центрі Гданська — у розкопках при Підвалі Предміським, де тепер будують готель. Предемет зберігався в старому туалеті, що, на думку науковців, створило ідеальні умови для збереження натуральних матеріалів, з яких він зроблений.

Артефакт виконаний із тваринної шкіри, заповнений волоссям, а кінцівку увінчує твердий дерев’яний держак. Його датують серединою XVIII ст.

  Фото: Воєводське управління охорони пам’яток у Гданську

Речник воєводського зберігача пам’яток давнини Марчин Тимінський тоді стверджував, що штучний пеніс "найімовірніше, загубила особа, яка ним користувалася".

У ті часи еротичні іграшки були річчю коштовною, яку могли дозволити собі тільки найзаможніші верстви суспільства. Разом із фалосом археологи викопали також шпаги, з чого випливає, що туалет розташовувався при школі фехтування.

"Досі ця пам’ятка старовини перебуває на реставрації. Юридичний статус об’єкта не врегульований, тож Археологічний музей не може ним розпоряджатися. Предмет знайшли за допомогою приватної археологічної фірми. Ми готові до прийняття, якщо археолог виконає всі формальні вимоги", — говорить Ольга Круковська, відповідальна за зв’язки зі ЗМІ у гданському Археологічному музеєві.

На всі запитання в музеї відповідають фразами на кшталт "роботи складні і ще тривають", "пам’ятка мусить полежати" і "немає сенсу продовжувати".

"Формально під час передачі старожитностей інвентаризатор готує звітні документи від археолога і далі офіційно передає об’єкт у розпорядження конкретному музеєві. Інструкції передабчають на це три роки від моменту закінчення археологічних робіт, а цей термін ще не минув", — пояснює речник Воєводського управління охорони пам’яток у Гданську Марчин Тимінський.

 Фото: Воєводське управління охорони пам’яток у Гданську

Іншої думки дотримується власник археологічної фірми Матеуш Янчинський:

"Дослідження археологічні закінчилися ще на початку того року і з того моменту нараховується три роки. До того часу археологічний музей не відгукувався до мене щодо питання передачі пам’ятки, і це ще дискусійне питання, чи об’єкт потрапив власне до Археологічного музею Гданська".

"Щоб він був так довго на реставрації, то це смішно. Це ж не вівтар Віта Ствоша, на яким роботи мають тривати кілька років, — говорить власник одної з реставраційних фірм, який хотів залишитися анонімним. — У випадку зі шматком шкіри й волосся немає потреби в спеціальних досілджень, ані в ускладнених реставраційних процесах. Коли об’єкт потрапляє в реставраційну майстерню, найперше роблять фотодокументування, потім опис, тобто з чого зроблений предмет. У випадку зі шкірою — достатньо дослідження під мікроскопом. Для фахівця це роботи максимум на кілька тижнів".

Жодна з інституцій, з якими контактувала "Wyborcza. Trojmiasto", не змогла відповісти, коли знахідка потрапить на експозицію і чи взагалі зможуть її побачити відвідувачі музею.

Як повідомлялося, американські вчені відтворили карту, яка стала натхненням для мореплавця Христофора Колумба здійснити подорож чеез Атлантику. 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.