Останки 19-х вояків Армії УНР перепоховали під Могилевом-Подільським. ФОТО

28 вересня в с. Кукавка Могилів-Подільського району Вінницької області з військовими почестями перепоховали 19 солдатів Армії УНР.

Про це повідомив відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті Святослав Шеремета на своїй сторінці у "Фейсбуці".

 Усі фото - Святослав Шеремета

Українські вояки загинули в боях із Червоної армією під час польсько-радянської війни 1920 року, в якій Армії УНР билася в союзі з Військом Польським.

 
 
 

"Українські Герої були віднайдені та екснумовані під час спільної пошукової експедиції Українського інституту національної пам'яті та меморіально-пошукового центру Доля. Загиблих українських Героїв перепоховали відповідно до християнських звичаїв та віддали належні військові почесті. Дякую за реалізацію важливого проекту з увічнення пам'яті", - розповів Шеремета.

19 останків молодих чоловіків, які загинули внаслідок бойових дій, ексгумували пошуковці у 2017 році. За висновками українських військових істориків Андрія Руккаса, Михайла Ковальчука та Ярослава Тинченка, виявлені останки належали саме козакам Армії УНР.

Читайте також:

На Одещині відкрили меморіал землякам, які воювали за УНР

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.