Героєві Другого Зимового походу встановили дошку в рідному селі на Запоріжжі. ФОТО

На будівлі школи у с. Юріївка Приморського району Запорізької області встановили інформаційну дошку на честь солдата армії Української Народної Республіки, уродженця села Савелія Хрустяка.

Відкриття меморіального знаку приурочили до Дня Збройних сил України, повідомляє Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА.

Кандидат історичних наук, керівник дослідницького центру "Спадщина" Юрій Щур акцентував увагу на важливих життєвих виборах Савелія Хрустяка. Першим було рішення визволяти рідну Україну замість того, щоб жити в Польщі або поїхати далі на Захід.  Друга життєва дилема постала перед ним вже у чекістських катівнях – зрадити Україну, піти на службу до червоних або померти. Савелій Хрустяк обрав безсмертя.

 Фото: Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА

Савелій Курмич Хрустяк (за ін. даними Прусняк) народився 5 грудня 1895 року, з дитинства працював у сільському господарстві. Можливо, закінчив кілька класів церковно-приходської школи.

У 1919 році Савелій вступив до Армії Української Народної Республіки, воював проти Червоної армії та білогвардійських Збройних сил Півдня Росії. У кінці 1920 року був інтернований у польському таборі для військовополонених. Попри важкі поневіряння молодий патріот без вагань приєднався до Другого зимового походу українського війська під командуванням Юрія Тютюнника в листопаді 1921 року.

Так виглядає меморіальна дошка. Фото: Юрій Щур   

Савелій Хрустяк служив в обозі 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії.  Після розгрому загонів Тютюнника біля с. Малі Міньки він потрапив до більшовицького полону. Разом із 359 побратимами Хрустяка розстріляли 22 листопада 1921 року поблизу містечка Базар на Житомирщині.

Разом з іншими героями бою під Базаром Савелія Хрустяка посмертно реабілітували у квітні 1998 року

 Фото: Юрій Щур   

Заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко наголосив: "Завдяки політиці Президента та Уряду ми повертаємо справжню українську історію, відновлюємо сторінки боротьби за нашу свободу сто років тому. Активну участь у цих історичних подіях брали жителі Запорізького краю. Наш обов’язок сьогодні – не повторити помилок минулого, укріплювати Українську армію, дбати про оборону нашої держави".

Пам’ять полеглих воїнів вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів, прозвучали патріотичні вірші у виконанні школярів.

Нагадаємо, у Чернігівській області встановили меморіальну дошку на честь керівника осередку ОУН, який діяв на території Борзнянського району.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.