У будинку Центральної Ради відновлять кабінети Грушевського і Винниченка

В проект реставрації історичного будинку Центральної Ради, який знаходиться у Києві за адресою вул. Володимирська 57, будуть внесені зміни. Завдяки громадськості та широкому розголосу навколо проекту, київська влада готова доопрацювати проект для розширення експозиції музею.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 

17 січня 2019 року відбулося перше засідання робочої групи з узгодження архітектурно-планувальних рішень. Метою роботи групи є збереження та розвиток експозиції Музею Української революції 1917 – 1921 років.

Йдеться про відновлення кабінетів голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського та першого голови уряду УНР Володимира Винниченка.

За результатами обговорення група рекомендувала КП "Житлоінвестбуд – УКБ" та генеральному проектувальнику ТОВ "АР Група" внести зміни до проекту реставрації Київського міського будинку учителя.

Доопрацювання проекту забезпечить збереження існуючої експозиції Музею та її розширення згідно з Указом Президента від 22 січня 2016 року №17/2016, розпорядженням Кабінету Міністрів України з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року від 26 жовтня 2016 р. № 777-р та протокольним рішенням Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років та вшанування памʼяті її учасників від 22 грудня 2018 року.

Український інститут національної памʼяті стоїть на позиції збереження існуючої експозиції музею та її розширення за рахунок відновлення кабінетів М. Грушевського та В. Винниченка у меморіальній зоні будівлі. Як зазначає головний спеціаліст відділу музейної справи Наталка Іванченко:

"Меморіальний простір історичної будівлі Центральної Ради зберігає дух епохи відродження української державності початку ХХ століття. Будинок є нагадуванням про 100-річчя українського державотворення, місцем памʼяті, що активує значимі для української ідентичності спогади: про перший український парламент та уряд у ХХ столітті, знакові Універсали Центральної Ради і центр державності, за який точились бої в січні 1918 року. Розширення експозиції Музею до сотої річниці подій Української Революції має всі підстави бути реалізованим".

Водночас, Інститут акцентує увагу на тому, що наразі залишається невирішеним питання пролонгації договору оренди з Музеєм, строк дії якого завершується у лютому цього року.

 

Довідково:

Указом Президента України № 17/2016 від 22.01.2016 "Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 197 – 1921 років" вшанування вищезазначених подій визначено одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017 – 2021 роки.

Згаданим Указом Президента, а також розпорядженням Кабінету Міністрів від 26.11.2017 №777-р "Про затвердження плану заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року", зокрема, передбачено розширення сучасної експозиції Музею Української революції 1917 – 1921 років Національного музею історії України та відтворення меморіальних кабінетів Голови Української Центральної Ради М.Грушевського та першого голови уряду Української Народної Республіки В.Винниченка в історичній будівлі Української Центральної Ради.

Навесні 2017 року у звʼязку із розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про реставрацію Київського міського будинку вчителя, що розташований на вул. Володимирській, 57 у Шевченківському районі" від 10.04.2012 №583 Музей Української революції 1917 – 1921 років був повідомлений Департаментом комунальної власності м.Києва про необхідність звільнення займаного ним приміщення у зв’язку із проведенням реставрації.

Проте, відкритої презентації проекту реставрації історичної будівлі Української Центральної Ради не відбувалося.

На виконання протокольного рішення Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років та вшанування памʼяті її учасників 28 грудня 2018 року відбулася відкрита презентація проекту реставрації за участі Міністра культури України Євгена Нищука.

Проект був розроблений під створення музейної зони без врахування необхідності збереження меморіальної зони кабінетів М.Грушевського та В.Винниченка.

За результатами презентації та проведеної наради під головуванням Міністра було прийнято рішення створити робочу групу із залученням представників Міністерства культури, Українського інституту національної памʼяті, КМДА, Музею Української революції для узгодження архітектурно-планувальних рішень.

Читайте також:

Кучерук: Реконструкція будинку Центральної Ради може знищити пам'ятку державотворення

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.