Спецпроект

2,6 мільйона британців заперечують Голокост — опитування

5% дорослого населення Великої Британії не вірять у те, що в часи Другої світової війни нацисти вбили мільйони євреїв. Ще 8% вважають, що масштаб геноциду перебільшений.

Це випливає з опитування 2006 осіб, проведеного Трестом Дня пам’яті Голокосту з нагоди Міжнародного дня пам’яті Голокосту, повідомляє The Independent.

Більше того, дослідження виявило, що майже 2/3 британців або сильно недооцінюють ступінь катастрофи єврейського народу під час Другої світової війни, або взагалі не мають уявлення про те, скільки загинуло.

Кожен п’ятий опитаний назвав цифру загиблих під час Голокосту євреїв меншу за два мільйони, а 45% відповіли, що не знають.

75% дорослих британців вважають, що для поширення обізнаності про Голокост слід робити більше.

"Голокост поставив під загрозу тканину нашої цивілізації та має наслідки для всіх нас. Без базового розуміння недавньої історії нам загрожує нерозуміння того, куди, врешті-решт, може завести брак поваги до відмінності та ворожість до інших", — говорить Олівія Маркс-Волдмен, виконавчий директор Тресту Дня пам’яті Голокосту.

"З плином часу залишається все менше й менше людей, які були безпосередніми свідками жахів Голокосту. Тому життєво важливо зберігати живою пам’ять про Голокост, особливо серед молодшого покоління", — говорить Джо Малхолл, старший науковий співробітник антирасистської кампанії групи Hope Not Hate ("Надія, а не ненависть").

ДОВІДКА:

Трест Дня пам’яті Голокосту (Holocaust Memorial Day Trust) — це благодійна організація, заснована й фінансована урядом Сполученого Королівства e 2005 році для підтримки й популяризацї Дня пам’яті Голокосту в країні. Покровителем організації є Його Королівська Високість Принц Уельський.

Міжнародний день пам’яті Голокосту відзначають 27 січня з нагоди визволення військами 1-го Українського фронту нацистського концтабору Аушвіц у 1945 році, де загинуло біля 1,1 млн євреїв — найбільше з усіх таборів.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.