АНОНС: У Могилянці експонуватимуть "Портрет Хелени Потоцької з Радзивіллів"

Музей НаУКМА запрошує оглянути стендовий виставковий проект "Навколо одного образу. Портрет Хелени Потоцької з Радзивіллів авторства Мойсея Лейбовського" з нагоди 145-ї річниці від дня народження Хелени Потоцької.

Головний об'єкт виставки – портрет Хелени (Гелени) Потоцької, який належить до фондової колекції Вінницького обласного художнього музею та який став предметом масштабних досліджень кандидата історичних наук Оксани Лобко, авторки та кураторки виставкового проекту.

Виставка розповідає про життя та діяльність двох осіб: героїню портрету Хелену (Гелену) Потоцьку, і про життя та творчість малознаного в Україні польсько-литовського художника Мойсея Лейбовського (1878-1942/43).

 

Матеріали для виставки було зібрано з 25 архівних установ та приватних колекцій. Представлено фотографії та фото документальних матеріалів з приватного родинного архіву Потоцьких, Головного архіву давніх актів у Варшаві, Державного архіву у Любліні, Музею-замку у Ланьцуті, Єврейського історичного інституту у Варшаві, Окружного музею у Жешуві, Регіонального музею у Ченстохові, Національного музею Литви, Литовського художнього музею, Литовського художнього фонду, Державного єврейського музею Віленського Гаону та ін.

Долучились до проекту знані польські науковці (Jerzy Malinowski, Urszula Makowska) та литовські мистецтвознавці (Laima Laučkaitė-Surgailienė, Jolanta Širkaitė, Vilma Grad, Reda Griskaite), які надавали консультації стосовно художника Лейбовського та періоду його творчості у Вільно.

ДОВІДКА:

Хелена (Гелена) уроджена княжна Радзивілл (1874–1958) походить із знаної польської родини Радзивіллів (Берлінська гілка родини). Народилась 1874 року у Берліні й була молодшою дочкою князя Антонія Вільгельма Раздивілла, ХIV несвіжського ордината, та французької аристократки Марії Доротеї (Дороти) Ельжбети з дому маркізів де Кастеллан.

У 1892 році Хелена вийшла заміж за польського аристократа Юзефа-Миколая Потоцького (1862–1922), власника чималих маєтків на Волині з центральною садибою та палацом в смт. Антонінах (нині – Красилівський район Хмельницької області). Померла 1956 року у Мадриді, похована у містечку Монтрезор (Франція).

Мойсей (Мойша) Лейбовський (1876–1942/43, загинув у катівнях гетто) – один із відомих художників Вільна (сучасний Вільнюс, Литва) єврейського походження, чия діяльність припадає на кінець ХІХ та першу половину ХХ століття. У своїй творчості автор відображає природу, життя та звичаї жителів єврейських кварталів великих та малих містечок. Очолював Віленське товариство єврейських художників-пластиків до Другої світової війни.

Мойша Лейбовський був відомим портретистом, чимало його робіт зберігається у музеях Польщі та Литви, приватних колекціях. Майстерно володів і графічними техніками живопису. Захоплений художник відкривав для культурно-мистецького загалу Європи яскравий і барвистий світ вулиць та красу оригінальних споруд старих міст, передаючи його вишуканими й експресивними засобами малярства.

Виставка відкривається 14 лютого й діятиме 30 березня 2019 року з 10.00 до 18.00 окрім вихідних.

Місце: Музеї Національного університету "Києво-Могилянська академія" (Київ, вул. Г. Сковороди, 2). Вхід на виставку через перший корпус НаУКМА.

Організатор: Музей НаУКМА.

Вхід вільний.

Ерцгерцог та шпигун у київській тюрмі. Справа Василя Вишиваного

Вільгельма Габсбурга, або Василя Вишиваного, вже навряд чи можна віднести до незаслужено забутих постатей вітчизняної історії. Фігура австрійського ерцгерцога, який відчув себе українцем, останніми роками привертає чимало уваги. Йому присвячені не лише наукові публікації, а й художній роман та навіть опера на лібрето Сергія Жадана. При цьому якщо про Вільгельма на чолі Українських січових стрільців у 1918-му пишуть багато, то про Вільгельма як київського в’язня 30 років потому – значно менше.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"