In memoriam. Помер прозаїк і сценарист – Василь Портяк

2 березня, вранці, внаслідок короткої, але важкої хвороби, не стало прекрасної людини Василя Портяка – відомого прозаїка, автора сценаріїв декількох фільмів, зокрема про УПА "Вишневі ночі", "Нескорений", "Залізна сотня".

Про це повідомив Андрій Мацьків на свої сторінці у Фейсбук.

 Василь Портяк

Фото 2009 р. у м.Косові., автор: Гуменюк Василь

"Як син кулеметника УПА Василя Білінчука "Сибіряка" і племінник райпровідника Дмитра Білінчука "Хмари" тонко відчував історію боротьби, у його планах було ще багато зробити для вшанування стрийка Дмитра Білінчука, розстріляного у Лук'янівській в'язниці в Києві, однак не судилося...

31 березня Василю мало виповнитися 67, у нього залишилася дружина, дочка і син, а також незчисленна кількість друзів, знайомих, соратників..." - йдеться у повідомленні.

"Василь Портяк умів побачити в історії, великій історії серце, велике серце людини - її ніжність, її гнів, її розпуку. Його герої - це не функції держави чи суспільства, не гвинтики історичного процесу.

Вони прекрасні у своєму прагненні відчувати світ, будувати світ на основах моралі, отого стрижня, який сидить в людині і який нікому й нічому не вдасться притлумити чи понищити. Принаймні поки є література, мистецтво..." - пишуть про свого колегу у Національній спілці кінематографістів України.

Похорон відбудеться 04.03. о 12.00 у Фастові зі Храму св.Дмитрія, що біля привокзальної площі.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?