У Мексиці знайшли останки півтисячі конкістадорів, яких ацтеки принесли в жертву

Конкістадорів взяли в полон місцеві індіанці в 1520 році.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на сайт popmech.ru.

Фото: archaeologynewsnetwork/INAH
Фото: archaeologynewsnetwork/INAH

Мексиканські археологи, що ведуть розкопки на руїнах середньовічного ацтекського містечка Зультепек-Текоак, на схід від Мехіко, виявили кістки приблизно 550 конкістадорів Кортеса, принесених в жертву ацтеками.

Відзначається, що конкістадорів взяли в полон місцеві індіанці в 1520 році. Протягом півроку ацтеки один за іншим приносили їх у жертву.

Іспанців серед них було півтора десятка, близько 350 осіб становили союзні їм індіанці різних племен, аж до Майя, і привезені з Куби невільники. Серед останніх були навіть африканці.

Караван, який включав 50 жінок і 10 дітей, очевидно не міг рухатися швидко і оборонятися в разі нападу, тому і став легкою здобиччю для ацтеків. Полонені утримувалися в неволі кілька місяців, швидше за все в поганих умовах.

Перед жертвопринесенням людину поміщали на спеціальний вівтар, після чого один з жерців кам'яним ножем вирізав його серце. Труп часто піддавався ритуальному розчленуванню і, ймовірно, частково з'їдався.

Факт ритуального канібалізму у ацтеків добре відомий на прикладах Теночтітлана і Тескоко. Крім того, на деяких кістках залишилися характерні сліди зрізання та вискоблювання м'яса.

Розчленовування трупів не було актом кровожерливості або помсти. Жителі Зультепека відтворювали або імітували міфологічні сцени. Наприклад, один іспанський чоловік був розчленований і спалений, аби відтворити долю одного з богів ацтеків, який в результаті спалення став Сонцем.

Подібним процедурам піддавалися коні, їх теж приносили в жертву, а трупи розчленовували. А ось свинями, які у каравані виконували функцію запасу їжі, ацтеки, очевидно, погребували: їх теж убили, але туші були поховані цілими.

Від газет до телесеріалів: 30 років еволюції політичної агітації в Україні

Протягом 30 років незалежності України політична агітація у нашій країні пройшла шлях від звичайних газет та інформаційних бюлетенів до телевізійних серіалів. З одного боку, постійних змін зазнавала форма агітації, з іншого — деякі елементи, як-от меседжі, у ній залишалися незмінними. Окрім того, з'явився окремий вид "агітації"—"гречкосійство", тобто підкуп виборців різними матеріальними й нематеріальними благами.

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.