В окупованому Криму знищують стародавнє мусульманське кладовище

Російська Федерація знищує стародавнє мусульманське кладовище в окупованому Криму.

Про це повідомляє УНН із посиланням на прес-службу міністерства з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

 

"На місці мусульманського поховання у зниклому с. Унгут Кіровського району тимчасово окупованого Криму проводяться будівельні роботи, пов'язані з прокладанням водогону з північних районів Криму в Керч.

Ймовірно, що у ході підготовчих робіт до прокладення водогону на місці поховання проводяться "археологічні розкопки", при цьому мусульманські поховання окупаційна влада намагається представити як "древньо-скіфські захоронення", - йдеться в повідомленні.

З огляду на ситуацію що склалася, місцеві мешканці звернулися до органів окупаційної адміністрації з вимогою обійти кладовище під час спорудження водогону.

Окупаційна адміністрація РФ в Криму послідовно намагається наростити обсяги водозабору з місцевих джерел, що створює серйозні довготривалі ризики для екології Криму.

На даний момент вже спостерігаються негативні наслідки нарощування обсягів водозбору: погіршення якості підземних вод, засолення ґрунтів, тощо.

"МТОТ заявляє про неприпустимість руйнування поховань, культових об'єктів, об'єктів історичної спадщини на тимчасово окупованій території України. Неспроможність держави-окупанта забезпечити базові потреби населення не може бути виправданням подібного варварства", - йдеться в повідомленні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками