На Вінниччині під час оранки відкопали рідкісну кам’яну плиту епохи бронзи. ФОТО

У Крижопільському району, поблизу села Городківка, місцеві жителі знайшли рідкісну антропоморфну кам’яну стелу часів бронзи. Помітивши, незвичайну форму каменю, верхня частина якого нагадувала обличчя людини, вирішили зробити фото і надіслати його фахівцям з археології.

Знахідкою виявилася - антропоморфна стела бронзової доби – повідомляє видання "День".

 
ФОТО: Вінниця Прес-поінт

Такі плити традиційно встановлювали на вершинах курганів. Як відзначив завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури Вінницької ОДА Михайло Потупчик, знайденій стелі до 5 тисяч років. Типологічно її можна віднести до епохи бронзи, але точний вік встановити вже неможливо.

"Визначення віку таких знахідок досить відносне. Продатувати її за супутніми знахідками чи якимись іншими методами наразі вже неможливо. Типологічно ж вона схожа на ті, що знаходили в курганах епохи бронзи.

Але може відноситися і до скіфського періоду, позаяк невідомо, з якого кургану її викопали і якого віку поховання там були", – говорить Михайло Потупчик.

 
ФОТО: Вінниця Прес-поінт

Він додає, що кам'яну скульптуру виорали з-під підніжжя одного із курганів трактористи. Не придавши значення знахідці, затягли її до лісосмуги і покинули. На місце виїхали місцеві краєзнавці, які помітили, що скульптура має обриси людського тіла, а прав верхня частина – риси обличчя.

 
ФОТО: Вінниця Прес-поінт

"Схожі стели ми знаходили й раніше. Утім, це досить рідкісна для наших днів знахідка, оскільки 90 % курганів свого часу були розорані. І ті стели, які там зберігалися були розбиті, тому більшість з них не дійшли до нас у первозданному вигляді.

Скажімо, на території Вінницької області мені відомо про чотири подібних знахідки, а городківська стела – п'ята", – уточнив Михайло Потупчик.

 
ФОТО: Вінниця Прес-поінт

Наразі місцеві краєзнавці вирішують, де зберігати знахідку. А між тим мріють про створення сільського краєзнавчого музею.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".