Homo erectus: давні люди жили значно довше, ніж вважали досі. ФОТО

Давній родич сучасної людини ще відносно недавно жив на території Південно-Східної Азії, свідчить нове дослідження.

Представники Homo erectus ("Людина прямоходяча") еволюціонували близько двох мільйонів років тому, і були першим відомим людським видом, який ходив повністю вертикально, повідомляє ВВС. Україна.

 
ФОТО: SCIENCE PHOTO LIBRARY

Нові докази свідчать, що цей вид жив на індонезійському острові Ява ще 100 тис. років тому – набагато довше після того, як він зник в інших місцях, пише кореспондент ВВС з питань науки Пол Рінкон.

А це означає, що Homo erectus існували там тоді, коли наш вид вже жив на Землі.

Детальні результати дослідження описані в журналі Nature.

У 1930-х роках на місці скупчення кісток біля селища Нгадон у центральній Яві знайшли 12 верхівок черепів та дві гомілкові кістки Homo erectus.

У наступні десятиліття дослідники намагалися встановити вік цих викопних решток. Однак це було складним завданням.

Професор Рассел Чохон із кришками черепа Homo erectus, знайденими у Нгандоні
Професор Рассел Чохон із кришками черепа Homo erectus, знайденими у Нгандоні
ФОТО: TIM SCHOON/UNIVERSITY OF IOWA

У 90-х роках одна команда науковців вийшла з версією, що Homo erectus існували у період між 53 або 27 тисячами років тому.

Це зміцнило припущення, що сучасні люди насправді перетиналися у часі з Homo erectus.

Зараз дослідники під керівництвом професора Рассела Чохона з університету Айови почали нові розкопки на берегах річки Соло на острові Ява, повторно проаналізувавши місцевість та околиці.

Вони вважають, що вік знайденої кісткової тканини – від 117 до 108 тисячі років. А це наймолодші відомі рештки Homo erectus, знайдені будь-де у світі.

Місце розкопок на берегах річки Соло у центральній Яві
Місце розкопок на берегах річки Соло у центральній Яві
ФОТО: KIRA WESTAWAY, MACQUARIE UNIV

"Це дуже молодий вік для скам'янілих решток примітивних Homo erectus. Це свідчить, що цей вид жив на Яві більше мільйона років", - каже професор Кріс Стрінгер, дослідник людської еволюції з Лондонського природничого музею.

Дослідники припускають, що рештки прадавніх людей, які вони досліджують, опинилися в одному через якусь масову загибель – можливо, внаслідок сходження селевого потоку під час або після виверження вулкана.


"Хобіти" на інших островах

На інших островах Південно-Східної Азії Homo erectus еволюціонували у менші за розміром види, такі як Homo floresiensis (карликова "Людина флореська", яку ще називають "Хобітом") на індонезійському острові Флорес, або Homo floresiensis ("Людина з Кальяо") на Філіппінах.

Це, ймовірно, було викликано нестачею їжі на островах.

Однак на Яві, схоже, харчів було достатньо для того, щоб Homo erectus залишалися у своїх звичних розмірах.

Особини, чиї кістки знайшли біля Нгадону, були зростом 1,5-1,8 метра - так само, як й інші представники виду, знайдені в Африці чи у Євразії.


Зміна підходу

Нові дослідження можуть змінити уявлення про людську еволюцію як неодмінний прогрес від мавп до сучасної людини
Нові дослідження можуть змінити уявлення про людську еволюцію як неодмінний прогрес від мавп до сучасної людини
ФОТО: RUSSELL L. CIOCHON, UNIV. OF IOWA

Нові дані про Homo erectus змінюють усталену думку про людську еволюцію як прогрес від мавпи до сучасної людини, відзначає Пол Рінкон.

Саме цей підхід втілений у відомій ілюстрації "Марш прогресу", на якій шимпанзеподібна поступово перетворюється на Homo sapiens, "вершину еволюції".

Насправді ж все відбувалося значно більш хаотично, а види, яких ми вважали перехідними ланками, існували одночасно один з одним протягом сотень тисяч років.

Як же Homo erectus вдалося жити так довго на Яві?

В Африці вони зникли пів мільйона років тому, у Китаї – 400 тис. років тому.

Рассел Чохон припускає, що це сталося через витіснення іншими людськими видами.

Однак на Яві "люди прямоходячі" змогли на якийсь час сховатися і нормально існувати в ізоляції.

Вчені припускають, що вони вимерли тут лише зі зміною клімату, коли острів заполонили тропічні ліси, до яких Homo erectus так і не змогли пристосуватися.

Після цього людей на Яві не було, аж допоки там 39 тис. років тому не з'явилися сучасні Homo sapiens.

Водночас професор Кріс Стрінгер припускає, що знайдені на Яві інші рештки Homo erectus можуть бути навіть молодшими від тих, які дослідили зараз, однак встановити їхній точний вік мають нові дослідження.

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.