Homo erectus: давні люди жили значно довше, ніж вважали досі. ФОТО

Давній родич сучасної людини ще відносно недавно жив на території Південно-Східної Азії, свідчить нове дослідження.

Представники Homo erectus ("Людина прямоходяча") еволюціонували близько двох мільйонів років тому, і були першим відомим людським видом, який ходив повністю вертикально, повідомляє ВВС. Україна.

 
ФОТО: SCIENCE PHOTO LIBRARY

Нові докази свідчать, що цей вид жив на індонезійському острові Ява ще 100 тис. років тому – набагато довше після того, як він зник в інших місцях, пише кореспондент ВВС з питань науки Пол Рінкон.

А це означає, що Homo erectus існували там тоді, коли наш вид вже жив на Землі.

Детальні результати дослідження описані в журналі Nature.

У 1930-х роках на місці скупчення кісток біля селища Нгадон у центральній Яві знайшли 12 верхівок черепів та дві гомілкові кістки Homo erectus.

У наступні десятиліття дослідники намагалися встановити вік цих викопних решток. Однак це було складним завданням.

Професор Рассел Чохон із кришками черепа Homo erectus, знайденими у Нгандоні
Професор Рассел Чохон із кришками черепа Homo erectus, знайденими у Нгандоні
ФОТО: TIM SCHOON/UNIVERSITY OF IOWA

У 90-х роках одна команда науковців вийшла з версією, що Homo erectus існували у період між 53 або 27 тисячами років тому.

Це зміцнило припущення, що сучасні люди насправді перетиналися у часі з Homo erectus.

Зараз дослідники під керівництвом професора Рассела Чохона з університету Айови почали нові розкопки на берегах річки Соло на острові Ява, повторно проаналізувавши місцевість та околиці.

Вони вважають, що вік знайденої кісткової тканини – від 117 до 108 тисячі років. А це наймолодші відомі рештки Homo erectus, знайдені будь-де у світі.

Місце розкопок на берегах річки Соло у центральній Яві
Місце розкопок на берегах річки Соло у центральній Яві
ФОТО: KIRA WESTAWAY, MACQUARIE UNIV

"Це дуже молодий вік для скам'янілих решток примітивних Homo erectus. Це свідчить, що цей вид жив на Яві більше мільйона років", - каже професор Кріс Стрінгер, дослідник людської еволюції з Лондонського природничого музею.

Дослідники припускають, що рештки прадавніх людей, які вони досліджують, опинилися в одному через якусь масову загибель – можливо, внаслідок сходження селевого потоку під час або після виверження вулкана.


"Хобіти" на інших островах

На інших островах Південно-Східної Азії Homo erectus еволюціонували у менші за розміром види, такі як Homo floresiensis (карликова "Людина флореська", яку ще називають "Хобітом") на індонезійському острові Флорес, або Homo floresiensis ("Людина з Кальяо") на Філіппінах.

Це, ймовірно, було викликано нестачею їжі на островах.

Однак на Яві, схоже, харчів було достатньо для того, щоб Homo erectus залишалися у своїх звичних розмірах.

Особини, чиї кістки знайшли біля Нгадону, були зростом 1,5-1,8 метра - так само, як й інші представники виду, знайдені в Африці чи у Євразії.


Зміна підходу

Нові дослідження можуть змінити уявлення про людську еволюцію як неодмінний прогрес від мавп до сучасної людини
Нові дослідження можуть змінити уявлення про людську еволюцію як неодмінний прогрес від мавп до сучасної людини
ФОТО: RUSSELL L. CIOCHON, UNIV. OF IOWA

Нові дані про Homo erectus змінюють усталену думку про людську еволюцію як прогрес від мавпи до сучасної людини, відзначає Пол Рінкон.

Саме цей підхід втілений у відомій ілюстрації "Марш прогресу", на якій шимпанзеподібна поступово перетворюється на Homo sapiens, "вершину еволюції".

Насправді ж все відбувалося значно більш хаотично, а види, яких ми вважали перехідними ланками, існували одночасно один з одним протягом сотень тисяч років.

Як же Homo erectus вдалося жити так довго на Яві?

В Африці вони зникли пів мільйона років тому, у Китаї – 400 тис. років тому.

Рассел Чохон припускає, що це сталося через витіснення іншими людськими видами.

Однак на Яві "люди прямоходячі" змогли на якийсь час сховатися і нормально існувати в ізоляції.

Вчені припускають, що вони вимерли тут лише зі зміною клімату, коли острів заполонили тропічні ліси, до яких Homo erectus так і не змогли пристосуватися.

Після цього людей на Яві не було, аж допоки там 39 тис. років тому не з'явилися сучасні Homo sapiens.

Водночас професор Кріс Стрінгер припускає, що знайдені на Яві інші рештки Homo erectus можуть бути навіть молодшими від тих, які дослідили зараз, однак встановити їхній точний вік мають нові дослідження.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.