АНОНС: Віталій Нахманович говоритиме про Другу світову війну в історії та історичній пам'яті

Лекція Віталія Нахмановича "Друга світова війна в історії та історичній пам’яті" відбудеться у книгарні "Є" 4 грудня.

"Три покоління народилися і виросли з дня закінчення Другої світової війни, а ми досі живемо в "повоєнному світі". Травма війни не дає спокою не лише мешканцям пострадянського простору, які зростали на міфі про "Велику Вітчизняну", а й жителям країн Заходу, для яких Голокост став стрижнем сучасної постмодерної цивілізації.

 

Як і чому так сталося? Чи приречені ми назавжди залишатися заручниками тієї далекої війни, чи здатні нарешті покласти її на полицю історії? Чи, може, ми насправді ще не вивчили всіх її уроків, і вона супроводжуватиме нас весь час, доки існуватиме світ, який її породив?

Щоб не те що відповісти на ці питання, а хоча б наблизитися до відповіді на них, ми маємо розглянути Другу світову війну в декількох вимірах та в різних наближеннях.

Для початку, треба визначити загальне співвідношення історії та пам'яті взагалі: історії як об'єктивної послідовності та взаємозв'язку явищ і подій та пам'яті як міфу, породженого нашими сьогоднішніми уявленнями про світ та наше місце в ньому.

Після цього ми спробуємо розглянути історію війни та пам'ять про неї в різних контекстах: у контексті історії Заходу як цивілізації, що її породила, у контекстах історії Німеччини та Радянського Союзу як держав, що її розпочали, і в контекстах історії двох бездержавних народів – українців і євреїв, – що стали ледь не основними її жертвами.

Нам йтиметься про різні аспекти цієї історії: ідейний і моральний, політичний і суспільний. При цьому ми не торкатимемося ані бойових дій, ані проблем економіки, того, що найбільше привертає увагу, але й найбільше затьмарює справжній зміст тих подій.

Натомість ми не обмежимося аналізом витоків та перебігу війни, а приділимо увагу її наслідкам в усіх зазначених сферах, адже саме наслідки війни спричинилися до того, що вона посіла центральне місце в історичній пам'яті народів, що її пережили".

Віталій Нахманович - історик і етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру.

Модерує Ольга Петренко-Цеунова.

4 грудня, середа, 18:30.

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3.

Вхід вільний.

Подія у Facebook.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".

Михайло Воскобійник. Останній Голова Української Національної Ради

22 серпня 1992 року на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України повноважні представники Державного центру УНР в екзилі склали свої повноваження і передали їх у Києві очільникам відновленої України. Серед них був Голова Української Національної Ради Михайло Воскобійник. На той час в архівних фондах української зовнішньої розвідки лежала ще не розсекречена справа-формуляр на нього під назвою "Елегантний".

Сухомлинський VS Макаренко: остаточне вирішення церковного питання в Павлиші

Ім'ям Василя Сухомлинського названо вулиці та навчальні заклади, його, як педагога і досі шанують не лише в Україні, а навіть у Китаї. Навколо нього сформовано образ гуманіста, "павлиського добротворця", який щиро любив дітей та віддавав їм своє серце. Часом Сухомлинського навіть зараховують до покоління "шістдесятників" у педагогіці, намагаючись створити образ прихованого борця з комуністичною системою.